Еволюція розподіленої генерації є ключем до досягнення енергетичної автономії.

член Громадської ради при Міністерстві енергетики України

Енергетична система України, з її енергоємними пострадянськими генераційними установками, вже давно вимагала проведення реформ.

Проте старт російсько-українського конфлікту значно ускладнив ситуацію, ставлячи перед енергетичною галуззю нові труднощі.

У цей момент стало зрозуміло, що для досягнення енергетичної безпеки держави потрібно впроваджувати нові стратегії.

Одним з ефективних підходів є впровадження розподіленої генерації. Це рішення не тільки гарантує стабільне енергопостачання для важливих інфраструктурних об'єктів, але й зміцнює загальну стійкість енергетичних систем.

Які дії потрібно вжити для реалізації розподіленої генерації в Україні, і чому ці рішення є актуальними не лише в даний момент, але й у майбутньому?

Наразі українська енергетика залежить від централізованих об'єктів генерації - атомних і теплових електростанцій, теплоелектроцентралей, крупних гідроелектростанцій. Однак ці об'єкти (на щастя, крім атомних) стали мішенями для ворожих ракетних обстрілів і їх пошкодження має значні наслідки для споживачів. Отже, питання розвитку малої генерації стає актуальним як ніколи.

Розподілена генерація - це система малих енергооб'єктів потужністю до 20 МВт, приєднаних до мереж операторів системи розподілу (ОСР). Це когенераційні і газопоршневі станції, біогазові установки, вітрові турбіни, сонячні панелі.

Їх основна сильна сторона полягає в тому, що вони не вимагають значних фінансових вкладень, просто інтегруються з існуючими мережами та можуть бути оперативно активовані для забезпечення електропостачання під час нестачі електроенергії в Об'єднаній енергетичній системі України.

Чисельність малих генеруючих станцій, на відміну від обмеженої кількості великих, ускладнює їх виведення з ладу, що робить їх оптимальним вибором для посилення енергетичної стійкості під час війни.

Розвиток енергетичної галузі завжди ґрунтувався на чітко визначених бізнес-правилах, які встановлювались державою. Це стосується, зокрема, таких аспектів, як будівництво, підключення, реалізація електроенергії та теплової енергії, а також об'єктів генерації. Наразі сектор стикається з низкою суттєвих викликів, що ускладнюють прогрес у сфері розподіленої генерації.

Необхідність подолання бюрократичних перепон. За проєктами міжнародної підтримки (ПРООН, USAID) наші комунальні та критичні підприємства отримують генеруюче обладнання та електростанції, але тривалий час не можуть запустити їх у промислову експлуатацію (почати виробляти теплову та електричну енергію).

Складнощі з підключенням до електричних, теплових та газових систем виникають через брак вільних потужностей та неорганізованість процесу приєднання сторонніх користувачів. Тому важливо розробити нові регламенти, які спростять цю процедуру, забезпечивши об'єктам малої генерації можливість швидшого і економічнішого доступу до зовнішніх мереж.

З метою підвищення інвестиційної та організаційної привабливості для створення розподіленої генерації, було ініційовано нововведення у законопроєкті №11392 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України для спрощення умов ведення бізнесу". Цей документ був розроблений у тісній співпраці з представниками бізнесу та залученням численних фахівців, серед яких експерти ПРООН та USAID в Україні.

Приєднання виробників тепла до мереж централізованого теплопостачання. Крім проблем з підключенням до електричних та газових мереж (якщо паливом є природний газ), виробникам необхідно вирішити питання з підключенням до мереж централізованого теплопостачання.

Якщо ця мережа і когенераційні установки (КГУ) афілійовані, то суттєвих проблем не буде. Якщо це різні сторони, то виникають двосторонні правовідносини, які потрібно врегулювати. Стаття 21 закону про теплопостачання надає таке право, але норма обмежується двома абзацами. Хоча законопроект №11392 не повною мірою вирішує всі питання щодо приєднання (диспетчеризація, балансування, погодинні графіки), він доповнює бізнес-правила для таких випадків.

Енергетичні вимоги для інтеграції нових генераційних потужностей в електромережу. Яким чином це відбувається сьогодні? Кожна вітрова електростанція (ВЕС) або сонячна електростанція (СЕС) повинна отримати індивідуальні технічні умови (ТУ). Відповідно до цих вимог будуть прокладені окремі електропередавальні лінії (ЛЕП) до мереж обласних енергетичних компаній (ОСР) або "Укренерго", що може включати також створення двох окремих електричних підстанцій.

Це призведе до зростання енергоємності мереж ОСР або "Укренерго", що в свою чергу підвищить витрати на їх обслуговування, які покриваються всіма споживачами через тарифи. Оскільки сонячна енергія генерується лише вдень, на одній ділянці (з урахуванням тих же технічних умов) можна реалізувати декілька видів генерації. Цей процес називається Cable pooling.

Обговорюваний законопроєкт пропонує введення нової можливості. Наприклад, система сонячної генерації може бути інтегрована з мережею вітрової генерації, що дозволяє їм спільно постачати електроенергію через єдину точку приєднання, узгоджену в технічних умовах для вітрової генерації. Це передбачає певні обмеження, але сонячним установкам не потрібно отримувати окремі технічні умови.

Цей підхід дозволить об'єктам "зеленого" енергетичного сектора зменшити фінансовий тягар інвестицій та забезпечити більш стабільне постачання електричної енергії в електромережу. Крім того, дане рішення дозволяє зекономити капіталовкладення для операторів систем розподілу (ОСР) та "Укренерго", оскільки немає потреби у будівництві двох ліній електропередач та двох підстанцій. Це, в свою чергу, сприятиме оптимізації тарифів для кінцевих споживачів.

"Сплячі" технічні вимоги, які заважають активності реальних інвесторів. Згідно з чинним законодавством, Оператори системи розподілу (ОСР) та "Укренерго" зобов'язані розраховувати як заброньовану, так і вільну потужність на кожній підстанції. Заброньована потужність охоплює не лише підключені заводи та споживачів, які отримують електроенергію з цих підстанцій, а також суб'єкти, що мають технічні умови, але з різних причин ще не підключилися.

Згідно з юридичними нормами, на підстанції утримується енергія, що веде до зменшення доступного обсягу потужності. У таких обставинах виникають ситуації, коли найближче до критичної інфраструктури місце підключення до електромереж не здатне забезпечити необхідну потужність, хоча фактично вона доступна. Справа в тому, що хтось її зарезервував, але не використовує (вона зайнята "сплячими" технічними умовами).

Аби унеможливлювати такі ситуації, необхідно ввести обмежений термін дії ТУ (термін на розробку проєктно-кошторисної документації), щоб інвестор, який закріплює за собою потужність, не зникав на роки. Законопроєкт №11392 це і пропонує. Крім того, при приєднанні до мереж "Укренерго" проєкт передбачає певну оплату, щоб замовник потужності свідомо отримував технічні умови.

Якщо це буде запроваджено, то одні замовники почнуть розвивати свої проєкти, а інші від них відмовляться, що вивільнить потужності на підстанціях. Завдяки недопущенню штучного бронювання потужностей на ринок приходитимуть реальні інвестори, а витрати на підключення стануть більш справедливими.

У законопроєкті №11392 є й інші новації, які простими і суто організаційними заходами підвищують зацікавленість інвесторів та споживачів самостійно підвищувати енергонезалежність і таким чином допомагати стійкості енергосистеми та безперебійному електроживленню навіть в умовах війни.

Серед цих нововведень можна виділити можливість резервування потужності в "Укренерго" під час проведення інвестиційного аналізу; право самостійної побудови або модернізації підстанцій операторів системи розподілу; вдосконалення умов для "активних" споживачів та енергозберігаючих установок; а також спрощення процесу отримання ліцензій.

Нинішня ситуація в енергетиці України показала, що розподілена генерація - це не лише відповідь на поточні виклики війни, а й стратегічний крок до енергетичної незалежності, адже великі об'єкти генерації дуже вразливі до атак ворога.

Незважаючи на складнощі, важливо зберігати спокій і не піддаватися паніці. Прогнозувати кількість відключень електроенергії непросто, але ми маємо всі шанси покращити ситуацію в енергетичній сфері. Усі зміни, що відбуваються, повинні бути орієнтовані на формування прозорого та ефективного регуляторного середовища, яке забезпечить стабільний та надійний розвиток української енергетики.