Розсіяні товари. Невпевненість у митних ставках вносить хаос у китайський виробничий сектор — The Economist.

Здається, безлад, викликаний "тарифами Трампа", продовжить існувати, і для більшості підприємств стратегія "Китай плюс шість", що передбачає переміщення виробничих потужностей до кількох країн, виявиться занадто витратною, вважає Дон Вайнланд, редактор бізнесових і фінансових матеріалів The Economist про Китай.

Матеріал опубліковано у спецвипуску журналу NV Світ попереду 2026 за ексклюзивною ліцензією The Economist. Републікацію заборонено.

Попри всі балачки про торговельні угоди, що лунають із Вашингтона, мало що може заспокоїти нерви інвесторів в Азії. Японія та Південна Корея досягли домовленості з Дональдом Трампом. Індія уклала угоду в липні, втім уже за кілька тижнів мита були збільшені. Переговори з Китаєм проходили вкрай нестабільно -- майже зірвалися, перш ніж завершилися зустріччю Трампа з головою КНР Сі Цзіньпіном наприкінці жовтня. Було досягнуто перемир'я, але світ усе ще чекає на конкретну угоду.

До квітня 2025 року було помітно, що китайське виробництво зазнавало змін. Багато компаній почали переїжджати в країни на кшталт В'єтнаму, Індонезії та Мексики. Це стало відповіддю на митні збори, які Трамп запровадив проти Китаю під час свого першого терміну. Однак цього разу американський президент ухвалив рішення, яке...