Російсько-українська гречана криза: як взаємозалежні ціни на гречку, обсяги врожаю та ядерні ризики.

Гречка є суттєвим продуктом не лише для українців, але й для багатьох інших. Якщо у США існує "індекс піци", який використовується для аналізу діяльності Пентагону, то в контексті СРСР та Росії можна говорити про "гречаний індекс". Виявляється, що у разі підготовки до ядерного конфлікту Кремль завжди робить запаси гречки, як це відбувається і нині.

Гречка для українців вже давно перестала бути лише звичайним продуктом харчування — вона зайняла своє місце в народному фольклорі і стала символом багатьох явищ. Особливо активно згадують гречку та "гречкосіїв" під час виборів. В інші ж часи пересічних людей більше турбує вартість гречки, яка має значну нестабільність і періодично піддається суттєвим коливанням.

Ось і зараз, на тлі інформації про нібито неврожай гречки у РФ, від якого залежать ціни на світовому ринку, ця крупа почала дорожчати і в Україні. Втім, опитані експерти кажуть, що Україна у цьому плані самодостатня і ціни в нас зростають з інших причин, не пов'язаних з російськими проблемами.

Замість цього, спостерігається активне накопичення гречки росіянами на фоні меншого, ніж зазвичай, врожаю. Цей факт викликає інтерес, оскільки Кремль традиційно включає гречку до своїх запасів, готуючись до потенційного ядерного конфлікту ще з часів Радянського Союзу. Це пояснюється тим, що гречка є однією з найменш вразливих до радіаційного забруднення культур. Принаймні, так стверджують експерти, згідно з інформацією УНІАН.

Згідно з повідомленням УкрАгроКонсалт у жовтні, посилаючись на інформацію аналітичного центру "Прозерно", в Росії спостерігається загроза кризи з гречкою, яка нагадує ситуацію 2014 року. Основною причиною цього явища є труднощі з врожаєм у Алтайському краї, який є провідним постачальником гречки в цій країні, відомій своїми безкрайніми болотами та ведмедями.

Зокрема, повідомляється, що російські аграрії скоротили площі під гречкою на 32%. Це сталося через низькі закупівельні ціни в попередні сезони. Крім того, цього року в Алтайському краї опади ускладнюють збір урожаю. Внаслідок цього загальний обсяг збору гречки зменшиться з минулорічних 1,2 мільйона тонн до 880-900 тисяч тонн, що є найнижчим показником для РФ з початку XXI століття.

Для того щоб з'ясувати, чи матиме це вплив на українців та чи конкуруємо ми з росіянами на глобальному ринку, інформаційне агентство УНІАН звернулося до експертів. Сергій Громовий, виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки, зазначив, що, по-перше, повідомлення про неврожай в Росії "суперечить сама собі", оскільки урожай ще не зібрано, а по-друге, це навряд чи матиме значний вплив на українських споживачів.

"Вона сама собі суперечить: вже оголошено 'вирок' про неврожай, але при цьому на Алтаї ще не завершено збір гречки. Щодо статистики, то урожай у 800 тисяч тонн зовсім не є найнижчим показником у XXI столітті. Точної цифри я не згадаю, але в 2010 році Росія виростила приблизно 550 тисяч тонн," - зазначає експерт з гречки.

Далі він пояснює, як виглядає ситуація на гречаному ринку загалом.

Зараз ще рано робити висновки про врожайність гречки в Росії, адже процес збору врожаю тільки починається. Оскільки значна частина площ, де вирощують цю культуру, розташована в Алтайському краї, точні дані про врожай стануть доступні не раніше листопада, а можливо, навіть у грудні через затримки в отриманні інформації з Росії. Експерт підкреслює, що навряд чи варто очікувати серйозних проблем. Площі, відведені під гречку в Росії, є вельми великими — за останні роки вони складають від 1 до 1,5 мільйона гектарів. Навіть якщо в окремих регіонах відбудуться посухи або заморозки, це не матиме значного впливу на загальні обсяги врожаю.

Проте, експерт зазначає, що росіяни на сьогоднішній день виступають "фактично єдиними гравцями" на ринку гречки, адже, незважаючи на наявність інших країн, їхня частка на світовій арені залишається провідною.

"Весь світовий ринок гречки це 500-600 тисяч тонн на рік. РФ експортує 300-350 тисяч тонн щороку. Всього 24 країни у світі вирощують гречку, але всі інші разом, без РФ, займають частку приблизно до 250 тисяч тонн. Продають всі вони по 5-15 тисяч тонн - це 1-2% ринку на кожну країну. Ось і набігло близько 200 тисяч загалом на всіх. А все решта - то російська гречка", - наводить свої розрахунки пан Громовий.

Експерт вважає, що українська частка на світовому ринку гречки є "непомітною".

"На сьогоднішній день Україна експортує близько 5 тисяч тонн гречки. До 2016 року основними країнами-експортерами були Росія, Китай і Україна. Перші дві країни виробляли по мільйону тонн і більше, тоді як Україна – лише близько 300 тисяч тонн в період 2014-2015 років. Завдяки агресивній демпінговій політиці Росії, спочатку Україна була витіснена з ринку, а згодом під удар потрапила й Китай. За останні три роки Китай перетворився з нетто-експортера на країну, що залежить від імпорту гречки з Росії. Тепер Росія утвердила свою монополію на світовому ринку гречки", - зазначає експерт, аналізуючи російську експансію.

За його словами, російська гречка "придушила" українських фермерів своїми надзвичайно низькими цінами: гречка з РФ в Україні продавалася дешевше, ніж вітчизняна продукція. Це відбулося через те, що російські виробники отримували державну підтримку, в той час як наші фермери залишалися без неї. Щодо російської експансії на ринку гречки, експерт зазначає, що під маскою "казахстанської" продукції насправді часто імпортується саме російська гречка.

"Так, це справді так. Ми займаємося як імпортом, так і експортом гречки, але в досить обмежених обсягах. Причина в тому, що ми втратили наші ринки протягом попередніх років, коли Росія активно їх захоплювала. Особливо це стало помітно в період з 2016 по 2022 рік", - підсумовує він свою думку.

Світлана Литвин, глава аналітичного підрозділу Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), пропонує альтернативні дані, проте в цілому погоджується з наведеними висновками.

Гречка — це досить унікальний продукт, який користується популярністю переважно в країнах колишнього Радянського Союзу, а також в деяких регіонах Азії та Америки. Тому на глобальному ринку попит на цю культуру залишається обмеженим. Світові обсяги торгівлі гречкою коливаються в межах 200-300 тисяч тонн щорічно, при цьому Росія виступає головним експортером, контролюючи близько 60-70% цього ринку. Навіть у випадку неврожаю гречки в Росії, це суттєво не позначиться на українських виробниках, оскільки в цьому році обсяги не є достатніми для активного експорту продукту, — зазначає пані Литвин.

Але вона згодна, що внутрішні ціни на гречку в Україні зростають - проте не через російські можливі неврожаї.

Світлана Литвин зазначає, що з кожним роком в Україні спостерігається зниження врожайності гречки.

Згідно з попередніми оцінками, у 2025 році заплановано зібрати 96 тисяч тонн гречки, що відповідатиме 85% від обсягу збору попереднього року. Зниження валового збору сталося внаслідок зменшення як посівних площ, так і врожайності, - зазначила експерт. - Незважаючи на суттєве скорочення, цей обсяг буде достатнім для покриття внутрішніх потреб у продукті. Перед початком війни загальний обсяг споживання становив приблизно 120 тисяч тонн. Нажаль, через вимушену міграцію та окупацію наших територій спостерігається скорочення чисельності населення, що, в свою чергу, впливає на загальний обсяг споживання.

Внутрішні ціни, безумовно, піднімуться. Однак фахівець бачить у цьому позитивний аспект, оскільки однією з причин зниження площ під цією культурою є саме низька вартість гречки, що спостерігається як в Україні, так і в Росії.

На сьогоднішній день можна відзначити підвищення вартості гречки, яка досягла 40 гривень за кілограм. Існує ймовірність, що ціна зросте ще на 7-10%. Проте, таке підвищення може мати і позитивні наслідки, адже фермери, отримуючи адекватну ціну, можуть вирішити зберегти або навіть розширити площі під цю культуру у наступному сезоні, - зазначила представниця УКАБ. - Це забезпечить стабільну пропозицію на ринку та комфортні ціни для споживачів у наступному році. У протилежному випадку ми можемо спостерігати зменшення посівних площ, скорочення пропозиції й подальше підвищення цін. Подібні коливання вже неодноразово спостерігалися на українському ринку гречки.

Справді, ситуація з гречкою неодноразово ставала проблемною. Останній раз це трапилося у 2022 році, коли розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ. Найбільш відчутною була гречана криза під час прем'єрства Юлії Тимошенко. Тоді для вирішення проблеми дефіциту української гречки активно імпортували продукцію з Казахстану.

"Пробачте за гречку. Сьогодні це практично чорна ікра," - зауважила вона в далекому квітні 2010 року на своїй Twitter-сторінці.

Сергій Громовий, представник Міжнародної асоціації гречки, озвучив альтернативні дані щодо обсягів вирощування цієї зернової культури в Україні.

"Гречка в нас ще є. Того обсягу врожаю, дозбирання якого завершується, на ту кількість населення, яке є (це 25 мільйонів осіб), за тих норм споживання, на які "спустилися" наші люди зараз, нам точно вистачить. Рахується врожай просто - один гектар це, умовно, тонна крупи. Засіяли більше 70 тисяч гектарів. 70 тисяч гектарів це приблизно 70 тисяч тонн крупи. Хоча врожайність насправді зараз приблизно 13 центнерів на гектар - це 1,3 тонни. Споживання - 3 кілограми крупи на людину. Помножте на 25 млн населення - це 75 тисяч тонн", - рахує експерт гречані "баланси" України.

Окрім того, пан Громовий стверджує, що сектор переживає кризу через відсутність державного фінансування, незважаючи на те, що ця культура має високу рентабельність.

Гречка для фермерів виступає як "страхова культура", оскільки має високу рентабельність. Вона є однією з найекономічніших у виробництві, хоча й приносить невелику вигоду з гектара. Середня врожайність складає приблизно тонну на гектар, а нинішня ціна за тонну становить близько 15 тисяч гривень. Таким чином, рентабельність може досягати 200% або навіть більше. Проте, прибуток з кукурудзи чи ріпаку в 3-4 рази більший на гектар, тому гречка залишається в основному як культура для страхування ризиків. Через це її розвиток не відбувається, адже дрібні фермери та одноосібники, які вирощують цю культуру, не мають змоги розширити свої посіви. Необхідна державна стратегія для підтримки та розвитку вирощування гречки.

За його словами, у 2000-х роках українці вирощували близько 300 тисяч гектарів гречки щорічно, потім ця площа зменшилася до 200 тисяч, а згодом і до 100 тисяч гектарів. Наразі ж площа посівів скоротилася до приблизно 70 тисяч гектарів.

"Наші фермери, відчуваючи відсутність державної підтримки по цьому напрямку, постійно зменшують посіви. Тим паче, що третину гречаного клину займають одноосібники. А хто це такі?, - питається фахівець з гречки. - Це просто на городах селяни сіють гречку. Є в нас бабця, у неї гектар городу - половина це гречка, третина це жито, а ще третина це картопля чи ще там щось. І міняє вона ці пропорції щороку. Ще третина - маленькі фермери, в яких 50-200 гектарів землі, а остання третина - середні господарства. Аграрні ж холдинги геть відмовились від посівів гречки".

Сергій Громовий стверджує, що складна ситуація в агросекторі, зокрема у виробництві гречки, є результатом агресії з боку Росії. Він зазначає, що між Російською Федерацією та Україною відбулася справжня "гречана війна".

"Росія активно проникала на наш ринок. Фактично, агресивна війна РФ проти України розпочалася з захоплення нашого ринку гречки. Двадцять років тому ми експортували близько 200 тисяч тонн гречки щорічно, контролюючи ринки Європи та Америки, включаючи Канаду. Однак Росія витіснила нас з цих ринків і почала займати наш внутрішній ринок", - згадує він.

Вирішити ці проблеми могла б своєчасна програма державної підтримки в Україні, але її досі немає. Тим паче, що монополізацію світового гречаного ринку, на його думку, Кремль робить "не просто так".

"Державна стратегія нам потрібна ще й тому, що РФ не просто так сіє мільйон, а той півтора мільйона гектарів гречки щороку. Вона має валовий збір до 1,5 мільйона тонн, але експортує, як ми вже казали, лише до 350 тисяч тонн. Куди ще йде 300-400 тисяч тонн врожаю? Невідомо. Жодна країна не здатна стільки гречки викупити, - зауважує експерт. - Але я вам скажу, що у 1970-ті роки, під час Холодної війни, коли стояло питання застосування ядерної зброї, СРСР проводив закриті експерименти з пошуку продуктів харчування, які можна вирощувати і споживати під радіонуклідним забрудненням. Наукові дослідження виявили, що гречка - фактично єдина культура, яка швидко відновлюється після мутацій, не накопичує радіонукліди, й яку можна споживати. Тому у СРСР впровадили стратегічні запаси гречки".

На його думку, українська гречана промисловість виникла в УРСР "відповідно до цієї програми". Було виділено фінансування, засновано Інститут круп'яних культур у Кам'янець-Подільському, а також інші наукові установи та дослідницькі станції.

"Все це проводилося під контролем КДБ, а результати дослідів залишилися росіянам. Виходячи з цього, РФ, готуючись до можливої ядерної війни, проводить стратегічне накопичення гречки на своїй території, - каже пан Громовий. - В мене ця інформація про закриті дослідження - від людей, які безпосередньо приймали в них участь у радянські часи. Це не я щось сам придумав".

Схоже, що у американців існує свій "піцний індекс", який відображає активність Пентагону. А для Росії можна було б запровадити "індекс гречки"?

"Ситуація така: існують різні припущення, що наш ринок може зазнати краху через неврожаї в Росії, але це абсолютно некомпетентні думки. Адже росіяни вже мають у своїх запасах гречки, яка накопичувалася протягом останніх двох років. Однак, не все так однозначно в цій галузі. Росіяни не без причини знищували наш урожай протягом шести років і поступово брали під контроль цю сферу. Якщо вони дійсно готуються до чогось, нам також слід бути готовими", - наголошує керівник Міжнародної асоціації гречки.

Відкритих даних щодо обсягів запасів гречки у Федрезерві РФ немає. Проте на сайті цієї організації дійсно є інформація, що там проводяться експерименти з гречкою, які продовжуються з радянських часів. Зокрема, щодо зберігання різних продуктів (й гречки у тому числі) у зоні вічної мерзлоти на півострові Таймир в якості "державного резерву" на випадок... чогось. Навіщо зберігати - не кажуть, і ядерні загрози не згадуються, але подають це як привід для освоєння Арктики. Втім, останнє таке повідомлення стосується 2010 року - саме тоді у РФ почали активно підтримувати гречану галузь, до речі.

Інформації про гречку з російських джерел не так уже й багато. Офіційні представники стверджують, що жодного дефіциту бути не може, оскільки, згідно з даними російського Інтерфаксу, станом на кінець серпня 2025 року запаси гречки в країні складали 210 тисяч тонн. Водночас, це ж видання повідомляло у вересні, що внутрішні ціни на гречку в Росії піднялися на 10% через активний експорт, зокрема до Китаю, де російський експорт гречки за вісім місяців 2025 року зріс на 22%.

Отже, важко однозначно підтвердити або спростувати інформацію про накопичення запасів росіянами, проте безсумнівно, що їх виробляється значно більше, ніж споживається. Це підтверджується подіями 2014-2015 років, коли для подолання тимчасового дефіциту на ринку гречку масово виводили на продаж, що викликало паніку серед споживачів. Проте, навіть цього року росіяни можуть зіткнутися з подібною панікою та зростанням цін, адже невелике, але все ж зниження врожаю ніхто не може виключити.

Так чи інакше, фіксуємо, що ціни на гречку зростатимуть - і в Україні, у і РФ. І причини цього будуть схожі - погана погода та зниження посівних площ через низьку прибутковість культури. Проте без гречки ми точно не залишимося, як і росіяни. Питання лише у тому, наскільки ціни зростуть.

Інші ж питання - як опиратися російській гречаній експансії та навіщо їм взагалі ця експансія (з суто комерційних цілей або дійсно формують резерв на випадок ядерної зими) - поки залишаються відкритими.