Російська пропаганда: нові тренди 2025 року.

У 2025 році в Росії відбулася суттєва зміна в пропагандистській риториці: новим "ворогом" стала Європа, а не США. Тепер західні країни звинувачуються в усіх бідах, а "підступні глобалістські еліти" стають головною мішенню. Америку більше не сприймають як головного противника; скоріше, її вважають силою, яка вже не заважає Росії. Пропаганда малює картину, де американська політика виглядає безініціативною і слабкою, начебто вона слідує вказівкам Москви.

Російським громадянам стверджують, що Україна не має бажання досягти миру, оскільки тепер вона стала підконтрольною Європейському Союзу, а особливо Великій Британії. Згідно з цими думками, українці тепер воюють за інтереси європейських країн.

Іншою суттєвою зміною стало активне підвищення уваги до ветеранів. У 2025 році було розпочато низку програм, спрямованих на підтримку цієї категорії громадян. Якщо раніше акцент робився на допомозі тим, хто перебував на передовій, а також їхнім родинам, то тепер основною метою стало забезпечення адаптації ветеранів, які повернулися з війни. Це включає ініціативи з працевлаштування, медичної реабілітації, соціальної підтримки та інших аспектів, щоб ті, хто вже повернувся з фронту, могли бачити перспективи для щасливого життя. Зросла також кількість історій про "героїв, які загинули під час СВО", та їхні особисті переживання.

Третій аспект полягає в тому, що росіянам формують уявлення про те, що війна затягнеться надовго, незважаючи на всі спроби досягти миру. Загроза залишається актуальною, а небезпека для росіян є не лише локальною, а й глобальною. Вогнища цієї загрози спалахують в різних місцях, залежно від інтересів пропагандистської машини.

Досить красномовно виглядав той факт, що в період так званого "перемир'я" на Великдень російські військові з гордістю звітували про свої наступальні дії, повідомляючи про захоплення кількох сіл у Донеччині напередодні свята. Навіть у цей світлий день РФ продовжувала підігрівати амбіції щодо наступу, акцентуючи увагу на війні, а не на мирі — навіть якщо б це було на їхніх умовах.

Можна вважати, що на початку нового року паралельно розпочалася підготовка російської аудиторії до того, що максимальні цілі спеціальної військової операції можуть залишитися недосяжними. Однак існує й інша версія, яку висловив Путін: "Ми їх знищимо". Після цих слів російські війська почали терористичні атаки на цивільні об'єкти, зокрема в Кривому Розі, Сумах та Києві.

Іноді можна зустріти припущення, що Кремль має намір після можливого замороження конфлікту, яке, можливо, планується на осінь, спробувати змінити президента Зеленського. Потім, з часом, можуть бути ініційовані дії на кшталт СВО-2 у вигляді швидкої військової операції з метою захоплення нових територій, прикриваючи це міфом про "референдуми та федералізацію".

Російська пропаганда не вважає Трампа значущим лідером; його представляють лише як керівника, здатного знайти спільну мову з Путіним. Однак його харизма не може зрівнятися з харизмою російського диктатора.

Ескалаційна риторика тепер періодично стосується країн Балтії, Румунії, Молдови.

У ворожому наративі постають Німеччина, Франція та Британія. Щотижня в інформаційному просторі з'являються повідомлення про те, що Польща нарощує військову присутність на кордоні, а також про блокаду Балтійського моря. Ці новини подаються у форматі багатосерійного шоу. Схоже, що російські пропагандисти розробляють сценарії для подальшої ескалації конфлікту, щоб легше обгрунтувати свої вимоги щодо мобілізації та залучення добровольців або найманців.

Отже, на початку 2025 року відбулася історична подія - російська брехня та наративи почали часом лунати з вуст представників офіційної влади США, наприклад, що "Зеленський - диктатор без виборів" з рейтингом у 4%. Це суттєва зміна, адже роками інформсоюзниками Росії були лише авторитарні режими, окремі політики чи якісь праві рухи в Європі, але ніколи - американська влада.

Як відомо, улюбленим заняттям росіян є розваги зі словом "нацист". Новий наратив атакує цим терміном керівництво країн ЄС. Мовляв, тепер Росія разом з американцями має знищувати "європейський нацизм". Наприклад, як повідомляє Центр стратегічних комунікацій, 16 квітня Служба зовнішньої розвідки РФ (СЗР) запропонувала США разом боротися з "єврофашизмом", адже "нинішній розлад у відносинах між США і країнами Євросоюзу" стає "фактором, що сприяє ситуативному зближенню Вашингтону і Москви, як це вже не раз бувало в минулому". Експрезидент РФ Мєдвєдєв вже встиг звернутися до обраного канцлера ФРН Фрідріха Мерца з залякуванням: "Подумай, двічі, нацист!".

Загалом, медіа не сприймають Трампа як видатного лідера — його зображують як керівника, котрий має достатньо розуму для переговорів з Путіним, але не здатний перевершити російського диктатора своєю харизмою.

Аналітики CAT-UA зазначають, що обсяги рекламних кампаній для набору добровольців (найманців) до російських збройних сил залишилися незмінними, незважаючи на розмови про можливі мирні переговори.

Але, за нашим припущенням, росіяни могли змінити стратегію набору людей в армію. З тим, щоб окрім залучення через контракт зробити ставку й на призов строковиків та подальший перехід їх до контракту. Зʼявляються матеріали про проводи на строкову службу. З квітня в РФ почали діяти нові правила для строковиків: якщо раніше повістка була дійсна лише під час місяців призову, то тепер вона не згорає і дійсна протягом року.

Зросла кількість перевірок мігрантів — контролюють, чи зареєструвались нові громадяни на військову службу. Існують випадки, коли на таких рейдах чинять тиск, змушуючи підписувати контракти.

В російському суспільстві відчувається певна втома. Деякі громадяни продовжують сподіватися на мирні переговори та чекають на те, що війна колись завершиться. Водночас радикальні елементи поширюють думку, що не варто мати завищених очікувань від цих переговорів. Вони стверджують, що не слід зводити собі рожеві ілюзії про те, що конфлікт може закінчитись швидко.

В цілому наратив про довгу війну - лишається. Періодично з'являються нарікання на підвищення тарифів, цін у магазинах. Але вони не набирають обертів. Страх перед великою війною постійно підживлюється. Російському суспільству постійно й голосно пропонують нових ворогів - і це звучить голосніше, ніж будь-яка втома від війни.

Для звичайного росіянина війна не є настільки відчутною, як для українців. Їм ніхто не гарантовано обіцяв "світле майбутнє" — завжди потрібно терпіти заради чогось, що може статися в майбутньому, і приносити свої жертви.

Отже, попри перемовини про заморозку, пропаганда продовжує готувати росіян до війни чи серії воєн. Відбувається мілітаризація дітей на межі сектантства, розкрутка ВПК. Масив інформації на тему мілітаризації дітей залишився на сталому рівні. Й далі проводять масштабні військово-спортивні змагання, залучають учасників СВО до навчання дітей у школах.

Нещодавно Путін знову висловив думку про необхідність інтеграції еліти СВО з військово-політичним класом Росії. Минулого року стартувала ініціатива, що передбачає залучення ветеранів до регіональних органів влади з можливістю бути висунутими від партії "Єдина Росія". Ця програма здобула популярність і привернула багато учасників. Тепер кожен федеральний орган влади реалізує подібні ініціативи. Також існують програми працевлаштування, що включають співпрацю з бізнесом.

Росіяни намагаються впоратися з проблемою ПТСР, створюючи короткі відеоматеріали для жінок і дітей учасників СВО, в яких йдеться про те, як спілкуватися з військовими. Це лише суб'єктивний погляд, але вважається, що українська сторона демонструє кращі результати. У нас існує велика кількість приватних ініціатив і залучення професіоналів, які працюють з людьми з великою віддачею, а не лише виконують вказівки зверху.

Ще однією великою інфокампанією стали історії про "знущання українських бойовиків / нацистів / нелюдів" над цивільними Курщини. Очевидно, що рашизму потрібно було пояснити місцеві жертви та руйнування, поклавши провину на Україну. Це також і спроба "віддзеркалити" для росіян звинувачення у стражданні цивільних в Україні, мовляв, "ви теж вбивали наших в РФ".

Трек "Звірства ЗСУ на Курщині" активно використовувався неофіційними спікерами для виправдання ударів по цивільних в Кривому Розі, Сумах, Києві. Мовляв, великі "супутні втрати" - помста за Курщину.

У квітні російський режим, у властивому йому стилі, завдавав ударів по цивільному населенню, намагаючись чинити психологічний тиск на українців під час переговорів. У цей час Кремль використовував риторику про "прикриття" для демонстрації своїх намірів щодо миру, перемовин, а також можливих енергетичних, пасхальних та травневих перемир'їв. Вбивства цивільних осіб, що мали на меті залякування, вимагали кампанії з виправдання "супутніх втрат", як це формально називається в Росії. Міністерство оборони РФ навіть визнавало ці удари, хоча з абсурдними поясненнями, наприклад, стверджуючи, що в Кривому Розі було знищено "20 одиниць військової техніки". Якби це було правдою, таку техніку не можна було б приховати на відеозаписах з місця подій, проте жодних подібних кадрів не існує. Можливо, рашисти прагнуть налякати українців тим, що Росія майже відкрито визнає свої свідомі атаки на цивільних і має намір продовжувати їх.

Часом пропаганда продукує окремі дикі історії в стилі "розп'ятого хлопчика", що українці нібито пишуть дітям загиблих на війні і кличуть їх від імені батька "прийти до нього в рай".

"Діди, які боролися" і "славна перемога в Великій Вітчизняній" - це великий наратив, що посилюється в контексті 80-річчя тріумфу над нацизмом. У свідомості росіян він слугує виправданням для нових злочинів у сучасності.

Що стосується зусиль російської пропаганди в Україні, то це, насамперед, підрив бойового духу, меседжі про те, що "Україна програє", створення атмосфери безнадії та неминучої поразки.

Для цього використовується оповідь про всепроникну корупцію в державі, зокрема щодо президента та його команди.

А також - подання України в ролі "пішака" на шахівниці великих держав, що викликає відчуття безвиході. Нібито все вже вирішено, "нас зраджують", і ми не здатні змінити ситуацію.

Ось ще один наратив, що поширюється серед українців: Зеленський не прагне до миру, оскільки це може призвести до втрати його влади.

Традиційно для маніпуляцій використовують емоції - страх, злість, зневіру.

Триває спроба зіграти на мовному питання та зіштовхнути між собою тих, хто в побуті використовує українську, і тих, хто російську. Росіяни радіють окремим конфліктам та форсять такі випадки, для спроб розколу та виправдання свого злочину - розв'язання війни.

Одеса продовжує привертати увагу, здається, як ніколи. Через коментарі ботів у TikTok і "одеські" Telegram-канали, що контролюються з Росії, триває спроба нав’язати думку про те, що "Одеса - це російське місто", де українською мовою ніхто не спілкується, і яке рано чи пізно "потребує звільнення" з боку Росії. Цей меседж активно поширюється завдяки ботам, які маскуються під одеситів і агресивно реагують на використання української мови.

В коментарях до вбивства активіста громадської організації "Вуличний фронт" Дем'яна Ганула відбулася бот-атака, яка мала на меті створити ілюзію масового захвату радості серед одеситів. Російські пропагандисти вдало використали неоднозначність його акцій "прямої дії" для своїх цілей. Хоча наратив "Харків - російське місто" також присутній, він звучить не так часто. Підтримка цього наративу здійснюється через висловлювання високопосадовців, таких як Путін та Патрушев, останній з яких нещодавно знову згадував Одесу. Цей наратив також проникає в наш інформаційний простір через цитування.

Експерти Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки у своєму дослідженні "Антиєвропейські наративи Кремля: мапа інформаційних загроз для України" радять насамперед формувати та просувати власні наративи. А також - посилювати партнерські мережі з метою підвищення ефективності просування конструктивних наративів для протидії FIMI (Foreign Information Manipulation and Interference - Іноземні інформаційні маніпуляції та втручання - термін, який використовують в ЄС та НАТО). Підвищувати рівень медіаграмотності як аудиторії, так і авторів медіаконтенту. Блокувати та ускладнювати роботу в Україні та ЄС задіяних у FIMI ресурсів. Для цього - коригувати політику соціальних мереж. Та сприяти зменшенню ресурсів, які РФ може спрямовувати на інформаційну війну.

Додамо від себе. Отже, мова йде, в першу чергу, про створення власного сильного порядку денного, зі сталим простором для інформаційної взаємодії громадян.

Основою успіху є створення ефективних партнерств і співпраці. Це вимагає активної взаємодії між різними "інформаційними агентами", які працюють на перетині журналістики, комунікацій, просування здорового способу життя, культури, освіти та бізнесу. Такий підхід дозволяє розширити аудиторію, зміцнити довіру, збільшити ресурси, а головне – надати нові ідеї, які надихають громадськість. Без емоційного залучення новизна стає ключовою, адже інакше увага аудиторії може бути втрачена.

Йдеться також про формування в населення навички обережного ставлення до інформації ("перевір, чи правдиві дані").

На нещодавньому форумі Kyiv StratCom Forum 2025 фахівці обмінялися своїми думками та рекомендаціями. Зокрема, Любов Цибульська, експертка у галузі стратегічних комунікацій, підкреслила, що головна проблема в державних стратегічних комунікаціях полягає в недостатній суб'єктності установ, відповідальних за цю сферу. "Ми повинні зосередитися на формуванні запиту на активних, креативних та незалежних лідерів. Окрім того, потрібні організації, які матимуть істотний вплив і авторитет", - додала вона.

На форумі лунала думка, що неможливо знаходитися лише в інформаційній обороні, без впливу на російське населення та її бійців - це шлях до поразки. "Це ті інструменти, які сама Росія використовує, - зазначив журналіст, блогер, публіцист Денис Казанський. - Фабрики тролів працюють, ми бачимо купу відео у TikTok, створених в інтересах Росії - проти ТЦК, мобілізації, євроінтеграції. Також вони створюють нібито українські Telegram-канали, які повністю ведуться з території Росії та поширюють пропаганду російських ЗМІ. Що нам заважає робити те саме? Наразі я не бачу системної роботи, є самодіяльність ентузіастів. Росіяни грають без правил, а західний світ намагається грати з ними за правилами, і сам фактично програє через це".

Історик Ярослав Грицак висловлює думку, що ми помиляємося, вважаючи, ніби "хороших росіян" не існує. Якщо таких людей немає, то їх потрібно виховати! Це є частиною стратегії боротьби. Під час будь-якої війни кожен, хто бере участь у конфлікті, намагається знайти союзників серед противника, і цьому є безліч прикладів.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Можна припустити, що перевага Росії в інформаційній сфері досі дає рашистам надію на стратегічне підкорення України. Саме брехня, яка спрямована на дезорієнтацію людей, і є тією кремлівською "голкою Кощія", зламавши яку можна змінити хід історії.