Путін іронізує над Трампом, і президент США це усвідомлює. Тепер можна очікувати будь-які сюрпризи. Інтерв'ю з Ігорем Долговим.

Активна дипломатична діяльність президента США Дональда Трампа за останні два тижні, яка включала саміти на Алясці та у Вашингтоні, не принесла жодних поступок з боку Москви, яка залишилася непохитною у своїх вимогах. Лише через кілька днів після того, як Білий дім радісно відзначив ці зустрічі як успіхи у зовнішній політиці, Кремль чітко дав зрозуміти, що його позиція залишається незмінною, фактично відмовивши Трампу у спробах укласти мирну угоду. Нещодавно російські офіційні особи виступили проти обох ініціатив — гарантій безпеки для України та можливості двосторонньої зустрічі між Зеленським і Путіним.

З цих висловлювань стає очевидним, що Путін не продемонстрував жодних ознак "особливої поваги" до Трампа. Росія залишилася непохитною у своїх ультимативних вимогах. Оптимістичні коментарі Дональда Трампа після його телефонної бесіди з російським лідером, а також під час обговорень із президентом України та європейськими керівниками, виявилися або надто поспішними, або базувалися на неправильному сприйнятті реакції Путіна щодо ключових аспектів російсько-українського конфлікту, які є важливими для американського президента.

На все це президент США відреагував у своїй манері, розмістивши у соцмережах допис, який вказує на те, що він готовий до того, що Україна розпочне нові атаки на Росію. Та пообіцяв "змінити тактику", якщо Путін не припинить війну за два тижні. Проте, пори ці заяви, залишається під знаком питання, як Дональд Трамп бачить подальший розвиток подій у російсько-українській війні. Чи означає цей його допис, зроблений, до речі, після того, як Росія вдарила по американському підприємству в Мукачеві, що він хотів би перейти до більш рішучої тактики щодо Кремля? Чи означатиме це, що Україна отримає дозвіл на удари далекобійною зброєю по території самої РФ? Поки що американський президент не проявляв жодного бажання ризикувати і демонстрував намагання домовитися із Путіним. Але, можливо, нинішня зухвала реакція Кремля на ініціативи Трампа, що, очевидно, принижує американського президента і це приниження бачать і у самих США, і у світі, примусить американського лідера змінити свою позицію щодо Москви і нас дійсно чекають попереду "цікаві часи".

Своїми думками щодо цих та інших питань у ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився український дипломат, надзвичайний і повноважний посол України Ігор Долгов, який очолював Місію України при НАТО, був заступником міністра закордонних справ України та заступником міністра оборони України з питань європейської інтеграції.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що президент Путін готовий до зустрічі з Володимиром Зеленським, але спочатку слід вирішити всі питання. Він також висловив сумніви щодо повноважень Зеленського підписувати мирну угоду. Крім того, фактичний опір Москви щодо забезпечення безпеки вказує на те, що всі пропозиції, висунуті Трампом, були відхилені російською стороною. Таким чином, Росія продовжує дотримуватися своєї позиції. У той же час віцепрезидент США Венс зазначив, що адміністрація стикається з двома основними проблемами: питаннями гарантій безпеки та територіями, що ускладнює ситуацію через небажання Москви йти на компроміси.

- До ваших двох пунктів я додав би ще один - і, можливо, він мав би бути відправною точкою для тих, кому цікаво зрозуміти ситуацію. Після Аляски Трамп, а слідом і всі решта, перестали говорити про "припинення вогню". Тепер мова про "мирну угоду". Це явно результат роботи Путіна в Анкориджі. Трамп, який повторює, що має досвід "шести врегулювань", бачить єдиний "ефективний шлях" - говорити про мирну угоду. Це ідеально відповідає інтересам Росії. Бо говорити можна про що завгодно і скільки завгодно. І нічого не робити. Ми пам'ятаємо це по Мінську-1, Мінську-2, тристоронніх контактних групах - нескінченний процес, який можна лише обірвати.

Путін буде тягнути час. Це вже очевидно, бо ті сигнали з Москви, що йдуть через "наближених до верхівки" осіб, свідчать: вони миттєво переходять до власних інтерпретацій, які скасовують усе, про що нібито домовилися. Виставляють того ж Трампа наївним: мовляв, повірив, а його знову надурили. Жодні "домовленості" з Москвою не заслуговують на серйозний розгляд антипутінською коаліцією. Я сподіваюся, що останні події стануть останньою краплею для президента США. Щоб він зрозумів: із воєнним злочинцем треба говорити єдиною мовою - мовою сили. І не просто сили, а тієї самої "підворотної", на якій виріс Путін. Він цього не приховує. Бо всі розмови з ним виглядають так: "Ви ж обіцяли!" - "А що ви мені за це дасте?" А далі: "А я не зроблю! А що ви мені за це зробите?" Це психологія, це "пацанські понти", вибачте за вираз.

Тому я сподіваюся, що Трамп і його команда нарешті зрозуміють: необхідно повернутися до того, що обіцяли ще 8 серпня — жорсткі санкції та тиск. Без тиску не буде жодних результатів. Ви ж бачите, навіть коли Зеленський і ще семеро європейських лідерів перебували в Овальному кабінеті, Трамп вирушив до Путіна. Повернувшись, він з упевненістю сказав Зеленському: "Спершу ви повинні зустрітися наодинці". Він був переконаний, що це станеться. Однак за останні дні Кремль чітко дав зрозуміти, що думає з цього приводу.

Трамп настільки захопився підготовкою до зустрічі, що скасував свою відпустку. Будапешт звучить як потенційне місце для переговорів. Здається, що американська адміністрація активно працює над цим. Зеленський також зазначив, що готовий зустрітися будь-коли, навіть завтра.

Необхідно ставитися до процесу підготовки з належною повагою. Якщо він має місце, це вже позитивний момент. Згадайте про зустріч в Анкориджі: без жодної підготовки просто зібралися, і що з цього вийшло? За десять хвилин, з яких більшу частину говорив Путін, усе завершилося лише двома публічними заявами. Усе решта залишилося на рівні припущень і інтерпретацій. Насправді ж нічого не змінилося. Якщо минулого тижня, під час переговорів у Білому домі, російські атаки - як повітряні, так і наземні - трохи зменшилися, то тепер ситуація повернулася до стану, що був до Анкориджу.

- Тобто двостороння зустріч Путін-Зеленський найближчим часом - це ілюзія?

Володимир Зеленський виконує свої обов'язки, заявляючи: "Ми готуємося, прагнемо миру". Однак відповіді з Москви вже відчуваються, хоча й не з перших уст. Виходячи з риторики, на конструктивний діалог розраховувати не варто. Навіть якщо зустріч буде організована, вона навряд чи принесе бажані результати. Зеленський чітко підкреслив: територіальних поступок не буде. Тим часом Трамп переносить обговорення питання "територіальних обмінів", яке він піднімав з Путіним, на зустріч віч-на-віч, сподіваючись на можливість досягнення якоїсь угоди. Для мене очевидно, що зараз досягти компромісу неможливо. Тож навіть в разі проведення зустрічі, вона не наблизить нас до миру.

Європа оголосила, що в разі відсутності двосторонньої зустрічі, або якщо Путін її зірве, або якщо не буде досягнуто чітких результатів, слідуватиме новий пакет санкцій, що означатиме додатковий тиск.

Європа насправді не пов'язує санкції з цією зустріччю. Вони постійно працюють над ними. Ці коментарі, швидше за все, спрямовані на те, щоб привернути увагу Трампа і дати зрозуміти, що процес триває, і санкції будуть введені. Не було жодних вагань у цьому питанні. Більше того, навіть у разі досягнення перемир'я або формального "миру", я б взагалі не порушував питання про скасування санкцій.

Згадайте, коли почалися телефонні розмови між Трампом і Путіним, в Білому домі виникла надзвичайно ризикова ідея – зняття санкцій в обмін на припинення вогню, що могло б призвести до катастрофічних наслідків. На мою думку, скасування санкцій, навіть у разі досягнення миру, не має бути розглянуте як можливий варіант. Підтримка санкцій є важливим елементом забезпечення безпеки. Такий крок не дозволить Росії швидко відновити свій військово-промисловий потенціал і знову запустити фінансові потоки для продовження агресії. Це абсолютно неприйнятно. Іншими словами, санкції слугують інструментом для зміцнення гарантій безпеки. Чим довше вони залишаються в силі, тим менша ймовірність, що Путін знову вдасться до агресії, або ж той, хто прийде після нього.

- Стосовно реакції Трампа. Напередодні президент США заявив, що в найближчі два тижні стане ясно, чи можливий прогрес у врегулюванні війни в Україні. Американський лідер при цьому додав, що якщо після закінчення зазначеного терміну Володимир Путін не припинить війну, Вашингтону, ймовірно, "доведеться змінити тактику". В соцмережах Трамп натякнув, що готовий до того, що Київ розпочне нові атаки на Росію. Можна сподіватися, що здоровий глузд у американській зовнішній політиці переможе? Чи можна чекати від нього реальних дій щодо Росії, щодо тиску?

Протягом 2-3 тижнів, до кінця серпня, ми зможемо оцінити, чи є під красивими словами реальні дії. Чи відбудеться прогрес у збільшенні дальності постачання боєприпасів та систем, які нам надають? Нам не потрібні просто заяви в соціальних мережах чи декларації підтримки — нам необхідна зброя. І лише це. Незалежно від того, які переговори тривають, в яких форматах — будь то Стамбул чи будь-яке інше місце, ми щоденно ведемо боротьбу і будемо продовжувати, поки ворог не припинить агресію. Тому, паралельно з усіма "мирними ініціативами", нам потрібні гарантовані постачання зброї в обсягах, здатних не лише стримувати ворога, але й завдавати йому ударів, відновлювати втрачені території та просуватися вперед.

Щодо недавніх заяв, можна помітити, що Трамп відчуває образу. Від нього можна очікувати будь-яких несподіванок, тож можливі найрізноманітніші сценарії. Пригадаймо, що ще 6 серпня не було жодних вказівок на те, що має відбутися саміт. І раптом Трамп вирішує "взяти на себе відповідальність", змінює свої плани і організовує зустріч. Чому так? Можливо, Путін його "зацікавив" та навішав йому обіцянки, які Трамп, можливо, і не зовсім зрозумів, але представив своєму оточенню як "значний прорив". Він, напевно, уявив, що вже здобув Нобелівську премію або ще одну "зірочку на погони".

Однак, можливо, існує й інший напрямок дій. Пригадайте, наприклад, саміт G7, що відбувся в Канаді. Лідер залишив його раніше, заявивши: "Ви не знаєте, куди я йду і що планую робити". А вже через кілька днів США завдали удару по ядерним об'єктам в Ірані. Це свідчить про те, що те, що відбувається на публіці, не завжди відображає справжні рішення та наміри.

Путін знову може спробувати "заговорити" цю ситуацію, і ми знову станемо свідками 2-3 тижнів нестабільності, консультацій та безрезультатності. Росіяни вже демонструють певні ознаки "гнучкості" щодо тем, які Трамп піднімав на Алясці. Можливо, вони щось запропонують, аби виглядати належним чином, але фактично тиску не відчуватимемо?

Усе можливо, на жаль. Але чи призведе це до реальних змін? Ні. Це лише надасть Путіну можливість продовжувати свої дії: обстріли, вбивства, запуск "шахедів" та ракет. Хоча це не є метою Трампа, не зовсім зрозуміло, чи скаже він: "Досить". Отже, нам залишається лише підготуватися до всього. Іншого виходу немає. Адже гарантії означають впевненість, якої наразі не існує.

Демонстративні напади, такі як той, що стався в Закарпатті, та атака на американську компанію Flex Electronics, викликають питання: чи можуть вони вплинути на рішення президента США? Чи, можливо, для нього це просто незначна подія? Глава Американської торгової палати в Україні висловив заклик до президента США: "Трамп повинен продемонструвати Путіну, що Сполучені Штати стоять на захисті своїх інтересів".

- Вони повинні мати вплив. Зверніть увагу: навіть лист, який передали Меланії щодо дітей, справив певний ефект. Охорона дітей - це питання, яке особисто торкається Трампа, адже у нього є духовні наставники, він прагне до раю і в що-небудь вірить. Це повинно мати значення. Адже такі ситуації абсолютно неприпустимі в цивілізованому суспільстві, особливо серед тих, хто вважає себе лідерами, здатними визначати долю світу. Однак ми спостерігаємо удари, які шкодять іміджу Америки і, відповідно, американського президента. Не в його власних очах, звісно, але в очах міжнародної спільноти: росіяни демонстративно знищують американський бізнес.

Згадайте, як колись активно обговорювали ресурсну угоду, коли Трамп і члени його команди стверджували: "Присутність американських компаній є запорукою безпеки для кожної держави". І які наслідки ми маємо сьогодні?

Це дійсно так. І, звісно, ситуація впливає не лише на Трампа. Це питання активно обговорюється як у наших, так і у американських бізнес-колах. І ви абсолютно праві: атака на об'єкт з американським капіталом – це зовсім інша справа. Це не те ж саме, що вдарити по підприємству в Стрию. Проте, якщо повернутися до теми гарантій, то просто інвестиції американських грошей в Україні недостатньо. Потрібні не лише вкладення у виробництво, але також і наявність хоча б однієї хорошої американської військової бази. А ще краще – розмістити кілька ядерних боєголовок, як це зроблено в Туреччині чи Нідерландах. І тоді ситуація швидко вирішиться.

- Щодо гарантій безпеки для України. Зараз інформаційний потік шалений, усе змінюється щодня. На вашу думку, які основні проблеми на цьому шляху? Бо ще нещодавно європейці казали: "У нас майже все готово, є коаліція охочих. Нам потрібно лише прикриття США: розвідка, авіація". Нібито американці погодилися, але так, що ситуація не стала яснішою.

Необхідно звернутися до деяких попередніх етапів і розглянути загальну картину. Згадаємо, що в квітні 2022 року був запроваджений формат Рамштайн. Проаналізуйте, яку допомогу ми отримали за ці роки війни — фінансову, військову, боєприпаси. Важливо зазначити, що наш військово-промисловий комплекс значно змінився і тепер не підлягає порівнянню з тим, що був раніше. Ми вже почали виробництво зброї для Збройних Сил України за рахунок європейських коштів. Також створюються спільні підприємства як на території Європи, так і в Україні. Для мене це свідчить про певні гарантії. Це підтверджує, що ми продовжуємо чинити опір, тримаємо оборону на фронті та захищаємо як Україну, так і Європу. Без зовнішньої підтримки нам навряд чи вдалося б досягти таких результатів. Тому можна стверджувати, що за роки війни вже сформувалися певні гарантії. Отже, зрозуміло, що після Рамштайну НАТО має взяти на себе координуючу роль, і це вже відбувається: командування у Вісбадені активно функціонує.

Є рішення Вашингтонського саміту, яке фактично нав'язав Трамп: американська зброя йде не безпосередньо Україні, а НАТО її купує і передає Україні. Є механізм. Є система. Є озвучена цифра - 90 мільярдів, про яку говорив Зеленський. Це те, що американці готові поставити в Україну.

Отже, існує декілька основних елементів:

Є і коаліція охочих, яка, сподіваюся, зараз робить фінальний інвентар того, хто і що може надати, щоб сформувати комплексну систему без перекосів.

І ще одне важливе зауваження: не слід недооцінювати угоди щодо безпекового партнерства, які були укладені Україною. Наразі їх налічується близько 26. Додатково, на саміті НАТО у Вашингтоні було підписано так званий "український компакт".

Ідея є досить простою і охоплює три основні складові:

Отже, багато вже зроблено. Що мене турбує? Те, що ми знову чуємо: "Росія не погодиться". Якщо так думати, ми ніколи нічого не отримаємо. Нам не потрібно, щоб росіяни на щось погоджувалися. Їх треба примушувати. Бо це наша справа. Путін зараз знову через Лаврова тягне тему "стамбульського протоколу" 2022 року. Що там? Скорочення ЗСУ, припинення постачання озброєнь від Заходу. Це неприйнятно. Гарантії ми маємо будувати, виходячи з власних інтересів, а не з бажань Росії.

Чи готові Європа та США до політичних викликів? Чи мають вони рішучість не піддаватися впливу Кремля?

- Побачимо. Але це залежить і від нас.