Що приховує бізнес, але висвітлює закон?

Рада ухвалила Закон 4292-IX. Президент підписав його попри кілька зареєстрованих контрпетицій і петицію Мішеля Терещенка, яка швидко набрала 25 тисяч голосів.

Проект 4292 був ініційований та активно підтримується бізнес-спільнотою. В'ячеслав Климов у статті для NV зазначив важливість цього законопроекту: "В Україні існує серйозний правовий конфлікт: особи та компанії, які на законних підставах придбали земельні ділянки, можуть через кілька років втратити свою власність через рішення державних органів. У результаті відповідальність за помилки держави лягає на плечі добросовісного власника, який не знав і не міг знати про порушення при виділенні землі". Також він додав: "Критики цього законопроекту стверджують, що його ухвалення може призвести до розкрадання земель природно-заповідного фонду. Проте, насправді, цей закон чітко визначає виключення: він не поширюється на землі стратегічного значення, об'єкти культурної спадщини чи заповідні території. Його основна мета — захистити добросовісних покупців, а не легалізувати сумнівні угоди".

Дійсно, чому говорять про те, що 4292 був прийнятий саме задля легалізації незаконного набуття земель лісів та водного фонду, природно-заповідного фонду, історико-культурного призначення?

В цілому, стаття 4292 запровадила заборону на повернення державного та комунального майна, а також земель, якщо з моменту їх втрати минуло 10 років. Це правило діє навіть у випадках, коли нові власники отримали це майно з порушеннями закону. Однак існує список об'єктів, на які ця заборона не поширюється. На даний момент до цього переліку не входять ліси та земельні ділянки водного фонду.

"Об'єкти або території природно-заповідного фонду" є в переліку, але "за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів (територій) на момент вибуття з володіння". Проблема в тому, що понад 80% цих об'єктів не мають землеустрою, так само як землі історико-культурного призначення. Тому вони також підпадають під земельну амністію 4292. Незаконно набуті, вони не підлягають поверненню.

Чому це вважається незаконним? Громадяни та підприємства не мали можливості легально придбати ці території. Такі дії були суворо заборонені законодавством протягом багатьох років. Згідно з презумпцією знання закону (частина 2 статті 68 Конституції), ця інформація повинна бути відома не лише суддям і прокурорам, але й учням шкіл та добросовісним покупцям цих земель.

Чому "добросовісність" в лапках? Цивільний кодекс завжди передбачав, що будь-яке майно не може бути витребувано у добросовісного набувача. Тобто того, який: "Не знав і не міг знати", що особа не мала права його відчужувати. Простими словами, відчужувач -- не законний власник, це продаж чужого майна. Як створюється штучна добросовісність? Через ланцюг правочинів. Як тільки особа набуває майно не у власника-держави, громади, вона заявляє про свою добросовісність: от ті студенти, які безоплатно набули сотні гектарів заповідних земель, вони не добросовісні, а ми, які купили ці землі, вже добросовісні.

Але норми кодексів встановлюють: ці землі не можуть передаватися у приватну власність. Норми визначені з точністю до метра і гектара. Чому людина, яка купує таку коштовну землю, не провела елементарної правової експертизи? "Я добросовісний! Я купував цю прибережку і ліс як сіножаті". Чому ж там зараз стоїть готельний комплекс?

Про помилки державних службовців. Так, "легітимні" покупці земельних ділянок сплатили кошти за те, що відповідно до закону не підлягало продажу. З цього випливає очевидне рішення: нехай гроші за витребувану землю поверне той, кому вони були сплачені, а не платники податків. Вважаєте, що втратили кошти через неналежне управління? Існує можливість подати позов на відшкодування збитків, завданих державними органами. Якщо підприємці почнуть висувати такі вимоги, державі доведеться компенсувати саме ці збитки. Це буде справедливо.

Про вартість правосуддя, пам'ять та Протасовий Яр. Законопроект 4292 передбачає не тільки автоматичне відшкодування вартості незаконно відібраної землі, а й можливість попереднього внесення фінансових коштів. Це не жарт. Ознайомтеся з ухвалою суду у Реєстрі, яка зобов'язує прокуратуру, відповідно до 4292, внести на депозитний рахунок суду вартість земель Протасового Яру, які оспорюються для забудови, за які боровся Роман Ратушний.

Може узаконити це для всіх майнових спорів? Чому лише щодо природоохоронних земель і прокуратури? Немає грошей за майно, яке ти намагаєшся повернути через суд, не йди до суду. Чергові лобісти так і спробують зробити, наприклад щодо корпоративних спорів. Ми ще не раз згадаємо 4292.

Про гроші державного бюджету. "За даними Єдиної бази даних звітів про оцінку ФДМУ, лише у 2024 році вартість ділянок, за якими були подані позови, становить 407 млрд 285 млн гривень". Це з петиції Мішеля Терещенка. Не передбачили в бюджеті, гроші потрібні на війну? Шкода, такий 4292.

Про істинну цінність лісів і берегів. Від лобістів 4292 довелося вислухати, що земля не має жодної цінності, якщо на її території нічого не зведено. Можливо, вони справді дотримуються цих поглядів, як це було в 19 столітті, коли населення планети становило 1,5 мільярда, і вартість природних ресурсів на душу населення була значно нижчою?

Індекс Землі BBC надає оцінку вартості різних природних ресурсів, яка перевищує 100,3 трлн доларів США. Найвищу цінність представляє прісна вода, яку оцінюють у 73,4 трлн доларів. Друге місце займають ліси та дерева, їх вартість становить 16,2 трлн доларів. Третім за значимістю ресурсом є коралові рифи. У Європі економічна цінність прісноводних екосистем перевищує 11 трлн євро щорічно, що майже в 2,5 рази більше, ніж загальний ВВП Німеччини. Варто зазначити, що економічні аспекти становлять лише 1 трлн євро, тоді як 10 трлн євро на рік складають "невидимі вигоди", які включають забезпечення населення питною водою, підтримку родючості ґрунтів, поглинання вуглецю та захист від катастрофічних повеней і посух.

Україна посідає 125-у позицію у світовому рейтингу за обсягом питної води на одну особу, знаходячись між Чадом та Суданом. Через забруднення та забудову прибережних територій, країна офіційно вважається маловодною.

Ліси трішки дешевші. Вартість екологічних послуг, які надає 1 га лісу, в Україні сягає $ 25 тис. Найбільша частка загальної вартості лісів (від 65% до 90%) пов'язана з їхніми функціями регулювання клімату. Частка комерційної вартості становить від 5% до 20%, решта -- припадає на екологічну та соціальну цінності.

Отже, кліматична та екологічна вартість лісів, водойм у сотні разів перевищує комерційну та соціальну вартість навіть найбільш успішних і впливових бізнесів.

Номер 4292 має значення не лише для бізнесменів, а й для кожного громадянина України. Завдяки впровадженню 4292 всі незаконно здобуті активи опиняться у цивільному обігу, що може підвищити їхню комерційну вартість, проте вони втратять свою екологічну цінність. Саме тому суди надавали перевагу публічному інтересу, повертаючи природоохоронні землі, які були заборонені для приватизації. Це рішення є законним і економічно виправданим.

Про "чіткість" та "правову невизначеність". Зважаючи на критичну важливість водних об'єктів та лісів, земель археології, вони напевно мають стратегічне значення, їх можна повертати у власність держави та громад попри 4292. Або ж ні?

Справу вирішить суд, можливо, навіть Конституційний. Яким буде рішення? Це важко спрогнозувати. У нас існує чіткий список типів земель, що не підлягають передачі у приватну власність: водні об'єкти, прибережні зони, лісові території, землі археологічної спадщини та природно-заповідного фонду. На сьогоднішній день отримати законну приватну власність на такі ділянки неможливо. Проте існує спосіб обійти закон. Згідно з нормами законодавства 4292, головне — затягнути процес на 10 років, і земля стане твоєю.

Щодо інших стратегічних активів, ситуація залишається складною. У 2019 році Верховна Рада прийняла закон, який визнав втраченим чинність Закону України про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Однак новий перелік не був затверджений. Конституційний суд України 1 жовтня 2024 року закрив провадження по справі, що стосувалася неконституційності положень цього закону. Лише судді Віктор Городовенко та Олег Первомайський висловили свою незгоду з відмовою КС розглядати цю справу. Проте, навіть з окремою думкою, повернути стратегічні об'єкти неможливо.

Вам дійсно подобається відсутність повноважень? Новела 4292, це те, що відсутність повноважень в органів влади на вчинення дій не є перешкодою для виникнення їх законних наслідків. "Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна". До 4292 такого дійсно не було. Засадою конституційного устрою України було, є, та сподіваємося буде, те, що органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Дуже небезпечний прецедент. Якщо завтра НАБУ, ДБР, СБУ, САП будуть вчиняти дії "незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження", а потім ухвалять закон, що так можна було, -- згадайте 4292.

На завершення, давайте поговоримо про запит на справедливість. Які емоції переживатимуть військові, проїжджаючи мимо колишніх військових баз, які тепер перетворилися на гірськолижний курорт? А що відчує ветеран ЗСУ, коли намагатиметься провести свою дитину до річки, але натрапить на табличку з написом "Приватна власність. Прохід заборонено"? У таких країнах, як Іспанія, Хорватія чи Греція, подібних обмежень немає. Можливо, там умови для життя кращі?