Екс-коментатор спорту Андре Вентура забезпечив ультраправій партії Chega історичний тріумф.
Поки в неділю, 18 травня, багато українців (і не тільки їх) зосередили свою увагу на другому турі президентських виборів у Румунії (результати якого стали позитивними для нас) та на першому турі в Польщі (де ситуація виглядає досить тривожно), виборці також прийшли на дільниці в зовсім іншій частині Європи - Португалії.
І хоча тамтешні дострокові парламентські вибори отримали значно менше уваги, вони потенційно можуть мати не набагато меншу вагу.
По-перше, Португалія - ще одна європейська країна, яка входить у тренд поступової "нормалізації" крайніх правих партій. У цьому випадку ситуація має власний символізм, адже після повалення націоналістичного режиму Антоніу Салазара у 1974 році португальці будь-що уникали масової підтримки крайніх правих ідей.
Во-вторых,
Для Португалії це вже третій випадок за три роки, коли проводяться дострокові парламентські вибори.
Протягом останнього року в країні керував уряд меншості, який, слід визнати, демонстрував певну стабільність, однак постійно ризикував потрапити під удар вотуму недовіри, який зрештою й призвів до його падіння.
У цих умовах поточні дострокові парламентські вибори в Португалії можуть виявитися не останніми, а політична нестабільність може закріпитися, перетворюючи країну на своєрідну "другу Болгарію".
Детальніше читайте у статті "Європейської правди".
Ситуація, в якій опинився Луїш Монтенегру, в певному сенсі нагадує труднощі, з якими зіштовхнувся його попередник-соціаліст, а теперішній президент Європейської ради, Антоніу Кошту.
Як і тоді, так і зараз причиною дострокових виборів став корупційний скандал за участю португальських топпосадовців. У випадку Кошти, однак, його безпосередня причетність так і не була поки доведена, а у відставку він пішов превентивно. А от Монтенегру був безпосередньою причиною оголошення його уряду вотуму недовіри.
У 2021 році, перед тим як зробити крок у велику політику, голова соціал-демократів (необхідно зазначити, що в Португалії ця партія належить до правого політичного спектра) заснував консорціум компаній під назвою Spinumviva, який, зокрема, спеціалізується на аналітичних послугах у галузі обробки даних.
Щоб уникнути конфлікту інтересів, Монтенергу доручив керівництво своїм синам і дружині.
Проте, як виявилося, уникнути конфлікту інтересів не вдалося.
Португальські ЗМІ зʼясували, що премʼєр нібито продовжував отримувати дохід від Spinumviva, та ще й лобіював кілька рішень, які підозріло накладалися на сферу інтересів сімейного бізнесу.
Не можна не зауважити, що португальське суспільство вперше дізналося про Spinumviva завдяки журналістським розслідуванням, а не через інформацію від самого Монтенегру.
У період з лютого по березень проти уряду Чорногорії було висунуто вотум недовіри практично всіма опозиційними політичними силами: крайніми лівими комуністами, ультраправою партією Chega, а також соціалістами. Всі ці спроби виявилися невдалими.
Так могло б тривати й далі, але у Соціалістичній партії почали активно лобіювати створення парламентської комісії з розслідування сімейного бізнесу Монтенегру. І тут уже сам премʼєр подав вотум недовіри своєму уряду, який отримав необхідну більшість голосів і призвів до розпуску правоцентристського кабінету.
Звісно ж, в опозиції звинуватили Монтенегру в тому, що він просто не хотів заблокувати парламентське розслідування - адже через вибори парламент буде розпущений.
Однак він зазначив, що в умовах численних обвинувачень прагнув "запобігти деградації інституцій та збереженню політичної стабільності", а також перевірити, чи має підтримку більшості парламентарів.
Здавалося б, звинувачення Луїша Монтенегру в корупційних діях мали суттєво позначитися на популярності Демократичного альянсу — коаліції, яку він очолює, в складі якої провідну роль відіграє його Соціал-демократична партія.
Проте ситуація склалася інакше: правоцентристські сили отримали більшість і навіть дещо поліпшили своє представництво у парламенті, отримавши третину голосів та 89 мандатів, що перевищує 80, які вони мали в попередньому складі.
Питання можливого корупційного впливу в уряді (хоча варто зазначити, що наразі немає конкретних звинувачень, на відміну від справи Кошти) активно обговорювалося, проте не стало центральною темою виборчої кампанії.
Замість цього португальці частіше обговорювали постійні складнощі, пов'язані з імміграцією та можливістю знайти житло.
Нагадаємо: в Португалії з населенням 10,6 мільйона людей понад 1,5 мільйона - це мігранти, насамперед вихідці з Бразилії та азійських країн. А зростання населення своєю чергою тисне на й без того дефіцитний ринок житла, де ціни у 2024 році вкотре підскочили - на 9% у річному вимірі.
Незважаючи на те, що Португалія демонструє одні з найвищих показників зростання бюджету та зменшення державного боргу в єврозоні в останні роки, вона досі залишається однією з найбільш економічно відсталих країн Західної Європи.
Середня місячна зарплата в країні становить 1200 євро (для порівняння, в сусідній Іспанії вона удвічі більша).
До цього треба додати й більш очевидний факт: треті за три роки дострокові парламентські вибори банально втомлюють португальського виборця - який, цілком природно, хоче стабільності, а не постійної зміни уряду (який до того ж ще й уряд меншості).
Це останнє чудово ілюструє, чому Соціалістична партія Португалії опинилася на узбіччі під час голосування: адже багато хто в суспільстві вважає, що саме її вимоги про вотум недовіри та парламентське розслідування стали причинами для проведення дострокових виборів.
Соціалісти зрештою набрали менш як половину голосів португальців і залишилися з 58 мандатами, втративши аж 20 з них. А лідер партії, колишній міністр інфраструктури Педру Нуну Сантуш, оголосив про відставку на наступний день після виборів.
Однак для Соціалістичної партії це ще не кінець труднощів. Остаточний підрахунок голосів у чотирьох закордонних округах заплановано на 28 травня, і існує ймовірність, що партія опуститься з другого на третє місце - вперше з моменту відновлення демократії в Португалії півстоліття тому.
У таких умовах друге місце може зайняти ультраправий рух Chega.
І це також стане прецедентом - вперше за останні пів століття крайня права сила стане головною опозицією в Португалії.
Chega - це непересічне явище португальської політики. Жодній партії крайнього правого спектра не вдавалося так швидко здобути прихильність виборців у країні, яка намагається не допустити повторення диктатури Салазара.
Для порівняння: у 2019 році Chega мала аж одного депутата в парламенті - свого лідера Андре Вентуру. А нині вже зможе похизуватися 58 (!) мандатами - стільки ж, скільки в соціалістів.
"Хоча ми не здобули перемогу на цих виборах, наш внесок залишиться в історії. Двопартійна система управління в Португалії більше не існує."
зазначив Вентура на наступний день після голосування.
І якщо закордонне голосування додасть ультраправим кілька мандатів, то з його словами важко буде посперечатися.
Секрет успіху Chega так само простий: у своїй кампанії вони робили активний наголос на темах імміграції та вартості життя.
Крім того, це пояснення стосується і багатьох інших європейських країн, від Болгарії до Румунії. Для численних звичайних виборців дві партії, що постійно утримують владу, вже встигли заплямувати свою репутацію корупційними скандалами та пережити економічну кризу на початку 2000-х років.
Енергійна кампанія колишнього спортивного коментатора Вентури, яку наприкінці дещо підкосила його хвороба, стала найкращою альтернативою для тих, хто розчарувався в соціалістах і соціал-демократах. До того ж вона мобілізувала молодь, яка в західноєвропейських країнах традиційно рідше ходить на вибори, та активно послуговувалася соцмережами.
Щоправда, і у Chega не все так безхмарно. Політсила, яка старанно створювала свій імідж антикорупційної, зазнала болючого іміджевого удару - в останні місяці у корупційні скандали вляпались двоє її депутатів.
Наприклад, одному з цих осіб закидають викрадення особистих речей пасажирів в аеропорту Лісабона, які він потім перепродував через інтернет. Незважаючи на те, що партія Chega відмежувалася від скандального депутата, який згодом вирішив скласти повноваження, цей інцидент залишив помітний слід.
Попри покращення електоральних здобутків, правоцентристський Демократичний альянс не набрав необхідної мінімальної більшості у 116 депутатів. Не отримує блок її і з потенційними політичними союзниками - лібералами (девʼять мандатів).
На формальне обʼєднання із соціалістами розраховувати не варто: єдиний у сучасній історії досвід формальної коаліції двох партій відбувся у 1980-х роках, та й позиції обох таборів не настільки близькі, як колись.
Ситуація значно змінилася в порівнянні з попереднім політичним циклом, коли Монтенегру і Сантуш уклали угоду про співпрацю. Соціалісти, хоча й не без суперечок і затримок, все ж підтримали проект бюджету правоцентристів на 2025 рік.
Натомість, корупційний скандал, пов'язаний з лідером Демократичного альянсу, який активно експлуатували соціалісти, а також поразка останніх на виборах, ще більше дистанціювали ці два табори один від одного.
Отже, щоб Луїш Монтенегру зберіг прем'єрську посаду, у нього є два шляхи: або сформувати коаліцію з ультраправою партією Chega, або сподіватися на уряд меншості, як це відбувалося в попередньому парламентському скликанні.
Обидва ці варіанти мають свої недоліки.
Монтенегро, як під час попередніх виборів, так і нині, рішуче відмовлявся від можливості об'єднання з ультраправими силами, стверджуючи, що вони не можуть мати місце в уряді. Це незважаючи на те, що в рядах Соціал-демократичної партії є впливові особи, які не виключають можливість співпраці з партією Chega.
З іншого боку, лише підтримка Chega на сьогодні може гарантувати правоцентристам надійну більшість.
Монтенегро наразі має намір продовжувати керувати урядом меншості, але залишається невизначеним, чи зможе він пройти через "сигнальне" голосування в парламенті. У світлі зростаючої політичної поляризації та стійкої відмови взаємодіяти з Chega, питання про стабільність функціонування такого уряду також залишається під знаком питання.
Подальші місяці можуть внести більше ясності, оскільки політичний цикл у Португалії триває навіть після дострокових парламентських виборів. У липні громадяни Португалії братимуть участь у місцевих виборах, а вже в січні 2026 року відбудуться вибори президента.
І якщо Демократичному альянсу не вдасться зберегти хоча б відносне лідерство на місцевих виборах, то Луїш Монтенегру опиниться перед дилемою - порушити свою передвиборчу обіцянку ціною політичної стабільності чи відійти вбік та передати лідерство у своїй партії комусь іншому.
В іншому випадку Португалія може зіткнутися з ситуацією, схожою на болгарську, де політична стабільність так і не була досягнута, незважаючи на проведення шести дострокових парламентських виборів протягом трьох років.
Автор: Олег Павлюк.
#Бізнес #Президент (державна посада) #Парламент #Опозиція (політика) #Європа #Українці #Імміграція #Азія #Сміливіше. #Бюджет #2010 Президентські вибори в Україні #Корупція #Друга Польська Республіка #Болгарія #Західна Європа #Бразилія #Румунія #Іспанія #Коаліція #Соціал-демократична партія Німеччини #Ультраправа політика #Європейська Рада #Вотум недовіри #Португалія #Лобіювання #Соціалізм #Державний борг #Мандат (політика) #Комунізм #Лісабон #Демократичний Альянс (Україна) #Соціалістична партія (Франція) #Антоніу де Олівейра Салазар #Соціал-демократія #Соціалістична партія (Португалія)
