Олександр Харченко, спеціаліст у сфері енергетики, вважає, що для забезпечення Києва необхідно збудувати принаймні три великі теплоелектроцентралі. Орієнтовна вартість їх реалізації складе 9 мільярдів євро.

Ми звернулися до Олександра Харченка, директора Центру досліджень енергетики, з питанням про реалістичність отримання стабілізаційних графіків у січні. Чи можуть наші західні партнери знову прийти на допомогу в цій енергетичній кризі? Які кроки слід зробити для подолання труднощів цієї зими та як планувати відновлення генераційної системи в найближчі роки, щоб вона стала менш уразливою до агресії з боку ворога?

Необхідно хоча б сім днів без бомбардувань і з позитивними температурами.

Шановний Олександре, яка зараз ситуація з енергосистемою? Схоже, що стан погіршився після атак, які відбулися в ніч на суботу, і навіть підвищення температури не сприяло покращенню?

Була ще одна атака, також сфокусована на Київському регіоні, як і удари 9, 13 і 18 січня (то були більші хвилі, а в проміжках щодня ще щось же летіло). Ситуація точно не покращується. Але реально катастрофічною стала атака 13 січня. Вони на досить довгий час відключили повністю київські ТЕЦ і зараз у столиці немає власної генерації. І це велика проблема, бо в Києві гігантське споживання і раніше його щонайменше наполовину місто закривало внутрішніми джерелами генерації. Зараз вони пошкоджені настільки, що казати, нібито запрацюють протягом кількох тижнів, було б неправдою. Треба заживити Київ повністю ззовні. А високовольтні мережі, для цього плановані, теж суттєво пошкоджені.

Ось зараз в Чернігові теж вимкнення -- це, можна сказати, вторинне явище. Він постраждав, бо атакували київський регіон, накривали по периметру всі об'єкти, близькі до київського енерговузла. І заодно, схоже, уразили якийсь об'єкт на Чернігівщині.

Внаслідок потужної атаки, про яку говорив президент, наша система виявилася беззахисною через відсутність протибалістичних ракет. В результаті, більшість балістичних ракет досягли своїх цілей, і це призвело до серйозного збою в системі. Якби не це, ми могли б уникнути хаосу і мали б стабільну ситуацію з прогнозованими графіками. Наразі навіть незначні удари створюють додаткові труднощі, оскільки у нас немає достатньо часу для відновлення. Ще в кінці грудня ми могли б впоратися з такими влучаннями, адже мали запас міцності. Тепер же, хоча я не можу стверджувати, що цей запас зовсім зник, його відновлення відбувається повільно і частково. Ситуація в київському енергетичному вузлі наразі є вкрай складною.

Изображение: EPA/UPG

Рятувальники працюють на місці обстрілу РФ у Києві, 24 січня 2026 року.

Одночасно з цим, московити намагаються провести атаки на системи видачі енергії з АЕС та все, що з цим пов'язано. Хоча їм не вдається досягти значних результатів, вони використовують тактику дрібних, але численних атак. Хоча суттєвих руйнувань завдати не вдається, кожна така дрібна втрата потребує 2-4 дні для відновлення.

Поряд з тривалими морозами, які ще не відступили, це додає додатковий тягар. Коли опалення функціонує непостійно, люди прагнуть максимально використовувати електричну енергію, що призводить до виникнення складних ситуацій.

Завдяки чому ще хоч трохи світла маємо? Якимось віддаленим генеруючим блокам чи імпорту?

Так, в загальному сенсі це вірно. Атомні електростанції працюють, а також діють залишки теплової генерації та ГЕС, хоча й не на максимальних потужностях через недостатню кількість води. У нинішніх погодних умовах країні потрібно близько 17,5-18 ГВт, тоді як ми маємо лише приблизно 11,5 ГВт, з можливістю збільшити імпорт до 13 ГВт. Київ, зокрема, в умовах морозів потребує близько 1,9-2 ГВт, але отримує лише близько 700 МВт, з яких близько 180 МВт йде на критичну інфраструктуру. Крім того, неможливо точно передбачити споживання в різні години. Це і є причиною частих аварійних відключень. Наприклад, є будинок, який раніше споживав 100 кВт, а тепер, коли його вмикають, споживання зростає до 300 кВт. Це викликано відкладеним попитом — люди вмикають все одночасно, що призводить до малих аварій. Коли всі прилади запустили, трансформатор автоматично вимикає живлення будинку, щоб уникнути серйозніших проблем. Або ж старий кабель може не витримати навантаження і перегоріти. В такому випадку на ремонт знадобиться час, і це означає відсутність електрики.

Для того щоб поліпшити ситуацію, вважаю, нам необхідно хоча б на тиждень припинити обстріли (або ж знизити їх до мінімуму завдяки ефективній роботі ППО). Однак наразі енергетики не мають для цього відповідних умов.

Изображение: EPA/UPG

Працівники ДТЕК виконують ремонтні роботи на електричній підстанції в Києві, 21 січня 2026 р.

Росія планує ізолювати Київ від національної енергосистеми. Проте Кремль швидко втрачає свої переваги.

Щодо цифр -- цікаво з погляду здатності відновлюватися. Ось у вересні 2024 року експерти говорили, що в Україні на той час було всього 9 гВт з 18 потрібних. І ось цьогоріч у Давосі міністр фінансів заявив, що від жовтня 2025 росіяни вибили нам 8,5 гВт генерації. Звідки її стільки взялося? За рік встигли аж так багато відновити?

Безсумнівно, ми значно відновили свої потужності. Справді, ми розпочали цей сезон з робочими 17,5 ГВт.

Необхідно спочатку відновити довіру, а вже потім отримати підтримку з заходу.

Чи можуть наші західні партнери зараз якимось чином підтримати нас у цій ситуації? Щодня ми отримуємо повідомлення про те, що тисячі генераторів з країн ЄС прибувають до нас. Чи справді вони суттєво впливають на ситуацію?

Чесно? Поки воно приїде, вже стане непотрібне. Механізми надання допомоги європейцями наразі надто повільні і неефективні. Треба розробляти нові механізми. Припустимо, нам в супер екстреному порядку відправлять до Києва якісь генератори і вони прибудуть за два тижні. Через два тижні у нас буде плюсова температура і ніхто на них працювати не буде. Або відновимося до стану, коли генератори не будуть потрібні. Звісно, воно все десь в резерв стане, і будуть фотографії, великі досягнення... і велика вдячність ЄС, що він в принципі допомагає. Але єдиний насправді ефективний шлях допомоги зараз залежить від обох сторін. Ми маємо, на мою думку, чітко сказати: шановний Євросоюз, хочете допомагати енергетиці -- допоможіть грошима. Це буде набагато швидше і ефективніше і купимо те, що нам треба. Величезна кількість металолому, відправленого в Україну з усієї Європи та США, лежить саме як металолом по закутках.

Нам необхідно усунути ті бар'єри, які наразі заважають наданню допомоги, зокрема ризик корупційних схем. Важливо продемонструвати чіткий та ефективний механізм прозорості і зрозумілості всього процесу, щоб фінансування могло надходити безперешкодно.

Зображення: Міністерство розвитку громад України

В Україну доставляють генератори з Європейського Союзу.

Щоб пішли по-справжньому конструктивні процеси, ще не досить усунення команди Галущенка? Чи вона не вся ще усунута просто?

Досліджуємо джерела, які дотримуються обережних оцінок, і аналізуємо, скільки людей все ще займають свої посади. Ознайомлюємося з учорашнім зверненням голови комітету з енергетики Верховної Ради, в якому йдеться про нові домовленості між Енергоатомом, НКРЕКП і питаннями продажу електроенергії. Як ви вважаєте, чи підвищує це ймовірність отримання реальної підтримки, а не лише піар-акцій та формальної звітності?

Ще один важливий момент – багато людей висловили своє занепокоєння щодо новини, запитуючи: а де ж наглядова рада? Її наявність в Енергоатомі була оголошена, але досі не відбулося призначення. Були зроблені заяви про те, що ми обрали незалежних членів для наглядової ради, були певні анонси, однак жодна людина досі не отримала призначення, а контракти з кандидатами не підписані. Як це може вплинути на довіру європейських партнерів у контексті надання допомоги в енергетичній сфері? Вони, безумовно, добре обізнані з деталями Міндічгейту.

Це свідчить про те, що міністерство недостатньо виконує свої функції контролю, або ж Енергоатом має певний рівень автономії і функціонує як незалежна структура в межах держави?

Він офіційно підпорядковується Мінекономіки. Тому саме в цьому аспекті це питання -- не до Міненерго. Почитайте, що писав депутат Ярослав Железняк, і що -- в публічному зверненні голови комітету з питань енергетики ВР Андрія Геруса щодо останніх витівок Енергоатому і НКРЕКП, де 100% призначенців були призначені туди Галущенком і його командою...

Отже, нам все ще необхідні глибокі очищення, але наразі їх не спостерігаємо.

Щоб ми добилися реальної довіри партнерів, потрібно, щоб вони побачили реальні дії. Процес пішов: треба визнати, деякі заступники почали звільнятись з Міненерго, і, зокрема, одіозні особи. Але процес загалом поки що в режимі "ми вам пообіцяли, а робити не поспішаємо".

Зображення: Олександр Попенко

Олександр Харченко може бути представлений як видатна особистість у певній галузі.

Хочемо повернути довіру партнерів -- треба інтенсифікувати цей процес. А ще запропонувати партнерам ефективний механізм надання допомоги, бо зараз єдиний реальний шлях -- через фонд підтримки енергетики України при Секретаріаті Енергетичного Співтовариства. Туди всі партнери скидають гроші, але в них процедури займають приблизно рік -- від моменту, відколи українська компанія подала заявку, до моменту, коли підписують контракт з постачальником.

Що буде, якщо всю допомогу, яку сьогодні потребуємо, будемо чекати рік? Цебто -- сидіть, українці, зайвий рік без електрики, зате всі будуть впевнені, що процедура прозора, тендер відбувся за правилами. У них відключень немає і теплопостачання працює (хоч поганенько загалом по Європі, але працює). Це в нас відключення і проблеми, це ми маємо запропонувати швидкий і ефективний механізм, що забезпечив би прозорість процедур закупівель і розподілу обладнання і дозволив би європейським партнерам розуміти, що і як відбувається. І такий механізм існував до вересня 2024 року, це -- Укренерго. Аж до корпоративного скандалу, спровокованого звільненням Кудрицького (голова Укренерго у 200-2024 роках -- Ред.) і виходом з Наглядової ради незалежних членів, які заявили про політичний тиск. До того Укренерго отримало приблизно 1,5 млрд євро допомоги і останні 200 з хвостиком мільйонів з тої суми вони зараз якраз доїдають (і доїдають вже дуже швидко), а нового від того часу нічого й не надійшло.

Ваше враження -- у владі, у тих колах, від яких це залежить, є розуміння ситуації, що треба робити?

Я до влади не маю ніякого стосунку, я з ними не спілкуюсь, я їм не цікавий...

У мене є великий заряд позитиву відносно Дениса Шмигаля і його професійності, але він зараз, ймовірно, у повному цейтноті, оскільки зайшов на позицію, коли навколо -- розвал. А йому на суто бюрократичні процеси хоча б час потрібен, щоб заступників призначити, людей перевірити. В будь-якому випадку, міністру потрібен час, щоб команда почала ефективно працювати, а ми ще й зараз у супер кризі. Розумію, що там дуже складна ситуація, але ми не можемо чекати -- вона сама не вирішиться. Потрібні активні дії і одне з дуже важливих завдань -- повернення довіри партнерів. Самі не вигребемо, грошей немає.

Изображение: телеграм-канал Дениса Шмигаля

Засідання штабу з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій під головуванням Першого віцепрем'єр-міністра України - міністра енергетики Дениса Шмигаля щодо відновлення тепло- та електропостачання.

Час почати залучати капітал і зосередитися на газовій сфері.

Щодо можливих рішень для виходу з ситуації — як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Уявімо, що в найближчі тижні ми не зазнаємо нових катастрофічних обстрілів (є певні прогнози і чутки, які вказують на те, що російська сторона зараз не здатна до масштабних атак). У такому випадку, найближчими днями можна буде поступово відновлювати і ремонтувати систему?

Чому ж, в ніч на 24 січня вони цілком змогли і 300 шахедів, і 20 ракет запустити, і це вже досить масовано. Інша справа, що порівняно з 9 чи 13 січня значно краще відпрацювали сили ППО. Якщо працюватимуть і далі в режимі, коли в них досить ресурсів, щоб ефективно відбивати атаки, то це дасть нам паузу, необхідну, щоб відновлюватись.

Отже, в короткостроковій перспективі спокійний тиждень може забезпечити нам стабільність графіків у Києві, а також нормальне функціонування систем опалення та водопостачання. Прогнозувати події далі складніше, проте за приблизно півтора-два місяці ці графіки можуть перейти в досить зручний режим, скажімо, з двома чергами одночасних відключень. Теоретично, можна сподіватися, що вже в квітні чи травні, а можливо, навіть наприкінці березня (якщо пощастить), умови життя стануть значно комфортнішими. Знову ж таки, це можливо лише за умови, що атаки відбиваються планово і кілька ракет не влучають у одну ціль.

Наше життя в липні та серпні буде визначатися тим, як ми зможемо відновити виробництво електроенергії та які нові потужності зможемо запустити. Я вважаю, що графік ремонту атомних енергоблоків є надзвичайно важливим і його не слід змінювати. Тому, ймовірно, ці два місяці можуть виявитися більш складними, оскільки споживання електроенергії зросте, а доступна генерація зменшиться.

А далі розпочинається інтенсивна підготовка до наступного опалювального сезону. Зокрема, планується нарощення кількості газопоршневих двигунів та активізація зусиль для швидкого будівництва легких газових генерацій, які можуть бути зведені за місяці, а не роки. Важливо також забезпечити їх підключення та ефективну роботу. Це основні складові нашої підготовки.

Зображення: Міністерство енергетики України

Інший горизонт -- це три-п'ять років, і отут треба максимально працювати вже зараз над залученням іноземних інвесторів, над пошуком шляхів заведення в українську енергетику приватного західного капіталу за підтримки європейських, американських -- та будь-яких міжнародних фінансових інституцій. Але це питання можна вирішити тільки за умови, що розв'яжемо проблему боргів в енергетиці. Вони створені не війною, а адміністративними рішеннями, штучними тарифами і всім, що до цього докладається. Тому тут величезний виклик, і наскільки ефективно Україна зможе на нього відповісти, я вже передбачити не можу.

Про бізнес -- дуже цікаво, якраз бачила на Facebook пост співзасновника "Нової пошти" Володимира Поперешнюка про те, що вхід підприємцям на енергетичний ринок обмежений ліцензіями, заборонами, скасуйте їх і бізнес швидко все поправить. Так би й було?

Не можу стверджувати, що існують якісь обмеження, які стали б основною перепоною. Багато людей неправильно трактують термін "технічні умови". Один з головних інженерів на підприємстві якось зауважив, що найкраще відображає ситуацію: ви можете домовитися зі мною, але з трансформатором це не вдасться. Якщо неможливо підключити об'єкт без модернізації електромережі, тоді це просто не здійсненно, і навіть дерегуляція тут не допоможе, адже фізично це неможливо. У нашій ситуації це стосується багатьох, оскільки мережі зазнали значних руйнувань — як високовольтні, так і розподільчі. Часто, коли людина хоче встановити генерацію і говорить: "в мене є гроші, я знаю, як підключити", їй відповідають, що підключення обійдеться у 20 мільйонів доларів. В результаті, підприємець вважає, що його ігнорують і не бажають співпрацювати. Але насправді, щоб здійснити підключення, дійсно потрібно 20 мільйонів (наводжу реальний приклад, просто спростивши цифри). Це частина завдання, яке повинна вирішити держава, адже ми прагнемо мати нову генерацію.

Ці 20 млн можна включити в тариф компанії, яка є розподільчою в цьому регіоні, щоб вона сама побудувала необхідні потужності, щоб підключити генерацію (яка сама по собі ще 200 млн коштує). І такі проблеми, на жаль, не вирішиш регуляторно -- тільки фізично. Мало документ прийняти, треба стовп купити, трансформатори поставити, дроти протягнути.

Фото: facebook/Укрзалізниця

І все-таки, якби бізнес міг активно зайти в енергетику, то що б це було: біогазові комплекси, когенераційні газові установки?..

І біогаз, і природний газ. Протягом наступного десятиліття в Україні будь-яка генерація, що використовує газ, буде ефективною, сучасною, функціонуватиме безперебійно та приноситиме прибуток — ось побачите!

В будь-якому випадку, старі моделі електростанцій більше не актуальні. Сучасні енергетичні потужності мають зовсім інший вигляд, і всі усвідомлюють, що зводити щось в Україні без належного захисту – це безглуздо. Тому в майбутньому з’являться новітні комплекси, які будуть компактними, але часто з великими потужностями. Адже не можна покладатися на газопоршневі двигуни потужністю 10 МВт для забезпечення Києва.

Київ, з огляду на свою топологію та структуру енергомереж, потребує щонайменше трьох великих теплоелектроцентралей. Це вже стала історична реальність, і змінити її надзвичайно складно та витратно — легше буде звести нову столицю. Таким чином, місту необхідні три значні ТЕЦ, а також безліч менших установок. Вони можуть мати різну потужність — від 500 МВт до 10 МВт, але їх має бути достатньо, щоб забезпечити загальну потужність у 5-6 ГВт. Це вимагатиме інвестицій в розмірі близько 7,5-8,5 млрд євро, які потрібно залучити в найближчі кілька років (максимум до п’яти). Загалом, орієнтуємося на потреби в 9 млрд євро для розвитку генераційних потужностей.

Щодо когенераційних установок, виникають запитання: де ж обладнання, яке партнери обіцяли ще в 2024 році? Виявляється, що часто його так і не вдалося запустити в експлуатацію. Наразі в Обухові (Київщина) розгорівся скандал: місцева влада передала установку, отриману від USAID, місту Славутич, оскільки не знайшла їй належного використання. Громада виявила своє обурення. І, за чутками, подібна ситуація сталася і в столиці – обладнання отримали, але не застосували через труднощі з проектами або фінансуванням газу. Чи дійсно це так?

Це абсолютно реально. Дійсно, партнери роздавали випадковим чином обладнання, не думаючи про те, чи спроможна громада його встановити, чи розуміє, як використати. І часто -- ні, не розуміє і не спроможна. І от надали потужність, яка сама по собі коштує близько 2,5 млн доларів, а встановити її -- ще півтора. Коли в місцевої влади немає грошей, то що вона робить? Шукає, кому віддати. І я таких прикладів знаю в Україні десятки. Київ навпаки: збирав все, що можна, і Києву віддали багато того, що ніхто не хотів брати. Київ тільки трішки фізично не встиг все те запустити. Зараз на стадії запуску велика кількість розподіленої генерації, встигли запустити 20-25%.

Изображение: vinn-fm.com

Запуск першої наданої USAID когенераційної установки у Вінниці, 1 серпня 2024 р.

І, варто зазначити, що завдяки цьому столиця не залишилася зовсім без опалення. Від системи відключено шість тисяч будівель, тоді як загальна кількість у Києві наближається до 12 тисяч. Місто не потрапляє в зону критичного ризику повної відсутності опалення. Хоча котельні іноді і зупиняються, а також виникають певні технічні неполадки, загалом система функціонує.

Я сумніваюсь у можливості досягнення значних успіхів у проєктах, які не базуються на приватних інвестиціях. Приватний капітал має здатність працювати правильно, швидко та ефективно. А ось що трапляється, коли партнери починають розподіляти ресурси між державними структурами, ми могли спостерігати на прикладі деяких громад у Київській області.

Якою повинна бути індивідуальна стратегія виживання українців у найближчі роки та підготовка до нового опалювального сезону? Сформування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), активна співпраця між мешканцями, придбання власних енергетичних потужностей для кожного будинку... Чи стануть генератори, павербанки та свічки необхідними атрибутами нашого життя на тривалий час?

Отже, це стане нашою реальністю на багато років вперед. Навіть якщо ми уявимо, що до початку наступного опалювального сезону війна закінчиться, всі ризики залишаться актуальними. Усі небезпеки, пов'язані з розбитою та серйозно пошкодженою інфраструктурою, продовжать існувати.

А де взяти передовий досвід кооперації? У Києві вистачає дуже розумних, працьовитих, правильних голів ОСББ, які зараз показують, що треба робити з будинком, щоб там було максимально добре навіть в найкризовішій ситуації.

Молодий чоловік з розумом і руками. Хто допоможе оселям, позбавленим тепла, і яке відношення до цього має самоорганізація?

Изображение: Зоряна Стельмах

Електрогенератор на київських вулицях.

Встановлюються батарейні системи, сонячні панелі, оптимізують споживання енергії в будівлі, а також встановлюють резервні генератори на випадок критичних ситуацій. Монтуються циркуляційні насоси для опалення з можливістю регулювання, а також різноманітні прилади для оптимізації. Є ОСББ, які змогли уникнути проблем у зоні, де відключали воду, і зберегти цілісність трубопроводів завдяки новим ефективним циркуляційним насосам. Вони успішно підтримували циркуляцію води всередині будинку. Хоча вода поступово охолоджувалася, вони дочекалися повернення гарячої води в систему, і все було в порядку. Хоча злив води – це необхідна процедура для уникнення замерзання, вона все ж є стресом для будівлі та системи опалення. Тому я рекомендую активно поширювати досвід таких ОСББ і звертати на нього увагу.