Аналітик з Азійсько-Тихоокеанського регіону аналітичного центру Adastra в ексклюзивному матеріалі для "Телеграфу" пояснив, як Пекін і Москва спільно працюють над тим, щоб зламати домінування США.
Політика нової адміністрації Трампа вказує на прагнення американського керівництва втілити план "Ніксон 2.0". Цей план передбачає налагодження відносин з Російською Федерацією з метою запобігання утворенню тісного політичного та економічного альянсу між Росією та Китаєм. Вашингтон робить ряд поступок Москві в контексті врегулювання конфлікту між Росією та Україною: від проведення переговорів без участі української сторони до зняття дипломатичної ізоляції з Путіна. Також пропонуються ініціативи для геополітичного та економічного співробітництва, які спрямовані на підштовхування Росії до швидкого досягнення миру, що, в свою чергу, створює умови для повної нормалізації відносин між США та Росією.
Насамперед, слід підкреслити, що концепція 5D-шахівниці від Дональда Трампа має всі шанси на провал через недостатнє усвідомлення сучасних геостратегічних реалій. Протягом останніх десяти років Китай і Росія уклали надзвичайно міцні економічні, політичні та військові зв'язки, підкріплені спільним прагненням підірвати гегемонію США, що виявляється у формі антиамериканізму. Тому жодні щедрі пропозиції від команди Трампа не зможуть переконати Москву відмовитися від свого альянсу з Пекіном.
Протягом перших майже двох місяців роботи адміністрації Трампа євроатлантичний альянс опинився у стані глибокої кризи. Напруженість між США та Європою створює для Китаю можливість реалізувати свою давню мету: послаблення американського впливу на європейському континенті. Пекін активно просуває концепцію "стратегічної автономії Європи", що передбачає зменшення ролі США в економічних відносинах між КНР та ЄС. Виведення США з європейської сцени може призвести до локалізації геополітичного статусу Вашингтону у світі, водночас підвищуючи авторитет і вплив Китаю.
Сполучені Штати, хоч і без усвідомлення, але вміло сприяють реалізації китайського плану. Дональд Трамп запровадив 25% мита на товари з Європейського Союзу та висловлював погрози Данії з приводу Гренландії. Антиєвропейська промова віцепрезидента Джей Ді Венса у Мюнхені яскраво продемонструвала ідеологічний розкол між нинішньою американською адміністрацією та політичною елітою Європи. США відкрито ігнорують інтереси України, а спроби принизити президента Зеленського в Білому домі, що призвели до конфлікту, свідчать про процес деградації євроатлантичної співпраці.
Проросійська позиція президента США, що виявляється у його лояльному ставленні до Путіна, стає інструментом для Китаю, який використовує це як підтвердження ненадійності Вашингтону у підтримці своїх союзників. КНР активно експлуатує цю ситуацію. Не випадково, на Мюнхенській конференції з безпеки, після резонансного виступу віцепрезидента Джей Ді Венса, міністр закордонних справ Китаю Ван Ї озвучив важливі для Європи меседжі щодо "стратегічних і стабільних відносин" та "необхідності участі всіх сторін у переговорах для мирного вирішення українського конфлікту". На фоні хаотичної та антиєвропейської політики Трампа, Китай починає сприйматися європейцями як менш небезпечний та більш конструктивний партнер. Це створює серйозну загрозу.
КНР успішно посилює напруженість у відносинах між Європою та США і, таким чином, просуває одну з ключових геополітичних цілей Пекіна -- покращити відносини з Європою та поглибити трансатлантичний розкол, що зароджується, позиціонуючи себе як більш надійного партнера.
З моменту, коли переговори між США і Росією відновилися, Москва активно інформує Пекін про процес. 24 лютого президент Росії мав телефонну розмову з лідером Китаю Сі Цзіньпіном, під час якої обидві сторони підтвердили намір зміцнити відносини між країнами. Сі Цзіньпін зауважив, що "Історія та реалії свідчать про те, що Китай і Росія є близькими сусідами, яких нічим не розлучити, і справжніми друзями, які ділять радощі та труднощі, підтримують одне одного і прагнуть спільного розвитку".
28 лютого до столиці Китаю, Пекіна, прибув секретар Ради безпеки Росії Сєргєй Шойгу. У ході свого візиту він зустрівся з міністром закордонних справ КНР Ван Ї, а також з Сі Цзіньпіном. Ці події свідчать про відсутність суперечностей між Китаєм і Росією, а також про намір координувати спільні дії для ослаблення впливу США, підтверджуючи безперспективність сценарію "Ніксон 2.0".
Завдяки сигналам, які надходять з Москви, Китай вважає, що відновлення відносин між США та Росією не загрожує його стратегічним інтересам. Вирішення конфлікту між Росією та Україною, а також покращення зв'язків між США та РФ, принесуть Китаю вигоду в економічному та геополітичному аспектах, адже критика його підтримки Росії за останні три роки зменшиться. Пекін продовжує контролювати ключові економічні важелі впливу на Росію, і це не зміниться навіть з поверненням американських компаній та зняттям антиросійських санкцій.
У китайських експертних колах існує певний скептицизм стосовно можливих планів відокремлення Росії від КНР. Вони вказують на те, що у Москви та Пекіна немає значних причин для розриву своїх стратегічних союзницьких відносин. Основний фактор, який об'єднує Росію та Китай, полягає в спільному прагненні зменшити вплив США, тобто обмежити американську присутність як в Європі, так і в Індо-Тихоокеанському регіоні. Спільні військові навчання, гібридні дії проти американських союзників, ліквідація USAID, інформаційна підтримка євроатлантичних розколів та гра на політичних амбіціях Трампа створюють для Пекіна і Москви вигідні умови для перепроектування світового порядку відповідно до своїх інтересів.
У разі, якщо США остаточно вийдуть з Європи, чи можуть ЄС і Україна розраховувати на стратегічне партнерство з Китаєм? Таке співробітництво істотно відрізнятиметься від євроатлантичної моделі, оскільки на європейському континенті спостерігається поступове зниження рівня демократії і прихід до влади авторитарних режимів. Очікувати на безпекові гарантії з боку Китаю також не має сенсу, оскільки стратегічні зв’язки між Росією та Китаєм свідчать про те, що Пекін не буде стримувати політичну експансію Росії в Європі.
Україна не може вважати Китай своїм союзником з тих самих причин, оскільки Пекін підтримує агресора і не заперечує проти встановлення проросійського режиму в Києві. Однак, такий розвиток подій у найближчому році виглядає малоймовірно, незважаючи на непередбачувану політику Дональда Трампа. США наразі не мають наміру залишати Європу, а стратегія стримування Китаю залишатиметься в центрі зовнішньої політики Вашингтона.
На даний момент можна з упевненістю сказати, що єдиним, хто отримує вигоду від політики нинішнього президента США, є Сі Цзіньпін. За короткий час нова команда Дональда Трампа сприяла зміцненню впливу Китаю більше, ніж це вдалося зробити спільно Бараку Обамі, Трампу в його першому терміні та Джо Байдену.
#Сполучені Штати #Китай (регіон) #Президент (державна посада) #Володимир Путін #Білий дім #Дональд Трамп #Росія #Україна #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Сі Цзіньпін #Європейський Союз #Європа #Москва #Володимир Зеленський #Геополітика #Політик #Київ #Данія #Північна та Південна Америка #Вашингтон, округ Колумбія #Демократія #Телефон #Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй #Зовнішня політика #Китай #Експерт #Пекін #Мито (податок) #Міністерство закордонних справ (Україна) #Барак Обама #Міністерство закордонних справ #Еліта #Атлантичний океан #Антиамериканізм #Мюнхенська конференція з безпеки #Авторитаризм #Влада (соціологія) #Гегемонія #Річард Ніксон #Президент Китаю
