Недільна розмова: Трагедія в Богодухові як ілюстрація стійкості та вразливості бізнесу в Харкові.

У Богодухові сталася жахлива трагедія: люди загинули внаслідок пожежі на м'ясокомбінаті, яку спровокували ворожі обстріли. На жаль, це не поодинокий випадок. Це навмисний акт терору з боку російських військ, спрямований проти підприємств, розташованих у зонах, що близькі до фронту.

По-перше, це зачистка території. Не буде бізнесу, не буде робити, не залишаться люди. Тобто якщо не з землі, то хоча б з повітря завоюємо території, та змусимо українців кинути свої землі.

По-друге, це позбавлення ЗСУ ресурсів. Адже б'ють саме по тім, хто донатить та допомагає найбільше. Так, саме українській бізнес утримує весь цей час українських оборонців. Окрім сплат до бюджету, де податки на шляху до армії під'їдає корупція, підприємці безупинно донатять, покупають дрони, автівки, РЕБи, начинку для наплечників тактмеду, тощо. Авжеж, донатять і наймані працівники, але їх внески з об'єктивних причин значно менші.

І не Сполучені Штати, як ми могли спостерігати, а рідний бізнес виявляється найвірнішим союзником держави у протистоянні з р;;%снею. Якщо держава готова йти на компроміси з ненадійними партнерами, то також необхідно надати підтримку вітчизняному бізнесу.

По-перше, необхідно забезпечити кредитування на прийнятних умовах і впровадити реальні компенсаторні механізми. Ніхто не сумнівається, що після кожного обстрілу бізнеси намагаються відновитися самостійно — від маленьких кав'ярень, в яких вибиті вікна від вибухової хвилі, до великих друкарень, поштових відділень та виробничих цехів. Витрати на відновлення складають сотні тисяч, а іноді й мільйони гривень. Зрозуміло, що у держави немає "живих" грошей для виплати компенсацій, але можна надати гарантії, що ці витрати будуть враховані під час формування податкового навантаження та в процесі надання кредитів. Це дозволить бізнесу стати більш конкурентоспроможними, вижити в складних умовах та продовжувати підтримувати армію.

Інакше підприємство після наступного "удару" може закритися. Неможливо просто перемістити всіх співробітників через різні обставини. А ворог отримає те, про що давно мріє – захоплену територію.

По-друге, важливо збільшити квоти на "бронювання" для приватних підприємств, розташованих у прифронтових зонах. Сьогодні весна, і багато агрокомпаній стикаються з проблемою нестачі робочої сили для посівної кампанії. Багато трактористів і комбайнерів були мобілізовані ще на початку повномасштабної війни, адже вони готові до служби як танкісти, їх навчання займає небагато часу. Аграрії реалізують зерно на експорт, а виручені кошти використовуються для закупівлі зброї. І ще одне: аграрії самостійно займаються розмінуванням своїх полів, адже зовнішніх фахівців катастрофічно не вистачає.

Бронювання необхідне не лише для аграрного сектору, а й для всіх інших галузей, зокрема в промисловості, транспорту, комунальних послугах, будівництві та ремонті автомобілів. Це створить можливості для залучення великої кількості людей, які зараз залишаються вдома (без емоційних оцінок), і допоможе зробити підприємства в прифронтових регіонах конкурентоспроможними на ринку праці. Люди матимуть вибір: працювати з "бронюванням" у відносно небезпечних зонах або уникати мобілізації, перемістившись в інші регіони.

Відповідь на питання, хто буде воювати, не полягає в тому, щоб вивести всіх працівників з підприємств, що розташовані поблизу фронту. Набагато важливіше створити чіткі контракти, визначити строки демобілізації та забезпечити соціальні гарантії для ветеранів.

Бізнес потребує уваги та турботи, і це лише частина того, що необхідно робити. Найголовніше — продовжувати рухатися вперед, адже наш бізнес ще має відігравати важливу роль у відновленні України. Чи справді хтось сподівається на репарації від Москви чи на підтримку з боку США?

Не забудьте придбати харківські товари – книги, одяг, ковбаси, чашку кави або щось інше. Своєю покупкою ви допоможете їм, адже вони підтримують ЗСУ.