Чому важлива медицина на передовій - Українська газета Час

Ігор Терехов – мер Харкова та голова Асоціації міст і громад, що знаходяться поблизу фронту.

Не слід розглядати медицину в прифронтових зонах як галузь, що вимагає "додаткових витрат з бюджету". Це важливий ресурс, який підтримує економічну стабільність міст.

Війна трансформувала медицину прифронтових регіонів із винятково гуманітарної у важливу складову економічної інфраструктури. Там, де надаються медичні послуги, працює лікарня, продовжує свою діяльність бізнес, а отже, зберігаються робочі місця і до бюджету надходять податки. Досвід Харкова демонструє: інвестиції в стійкість медицини повертаються зниженням втрат продуктивності, мінімізацією відпливу людей і як результат - збереженням економіки міста.

У 2022 році медична система опинилася в умовах, які можна назвати справжньою війною з недофінансуванням, наслідками вигорання після пандемії COVID-19, нестачею кваліфікованих кадрів та застарілою інфраструктурою. Конфлікт ще більше ускладнив ці виклики: до них додалися ворожі атаки на медичні заклади, перебої з електропостачанням, порушення логістичних ланцюгів і зростання навантаження на медичний персонал.

Ми повністю усвідомлювали, які наслідки можуть нас спіткати, якщо не підтримаємо нашу медичну галузь у важкі часи. Наше управлінське рішення було зрозумілим: надати медичній інфраструктурі незалежність, захист і здатність до швидкої адаптації. Основні дії, які сприяли збереженню стабільності системи охорони здоров'я, виглядали наступним чином.

Це наша управлінська відповідь на виклики війни. Вона допомогла забезпечити безперервність медичної допомоги, підтримати лікарів, утримати кадри і найголовніше - зберегти людський капітал та економіку міста.

Медична сфера в прифронтових районах базується на відданості медичних працівників та підтримці місцевих керівників. Проте існують труднощі, з якими навіть найкваліфікованіші медики та відповідальні лідери не здатні впоратися без сторонньої допомоги. Ці проблемні аспекти вимагають уваги з боку держави та партнерських організацій.

Недостатнє фінансування та непридатна матеріально-технічна база. У комунальних лікарнях Харкова все ще бракує сучасних МРТ-апаратів, що створює серйозні проблеми для неврології, онкології та травматології. У багатьох громадах, що знаходяться поблизу фронту, ситуація є ще більш критичною: основні лабораторії зруйновані або не функціонують через загрозу безпеці та відключення електрики. Нестача сучасних діагностичних інструментів призводить до подовження термінів лікування, збільшення витрат та, на жаль, до зростання смертності. Отже, модернізація медичного обладнання та належне фінансування є питаннями, що стосуються не лише охорони здоров'я, а й економічної стабільності.

Кадрова проблема. Внаслідок початку війни тисячі медичних працівників залишили прифронтові райони. Деякі втекли через загрозу для свого життя, інші - через професійне вигорання. Найбільше відчувається нестача спеціалістів у сферах екстреної медицини, хірургії, анестезіології та реабілітації. Без кваліфікованих кадрів навіть найсучасніша інфраструктура залишається лише бездушними стінами й обладнанням.

Охорона бригад швидкої медичної допомоги. Швидка допомога є першими, хто прибуває на місця обстрілів, проте часто стикається з браком засобів безпеки та комунікаційного обладнання.

Доступність ліків, ускладнена логістика та розриви "холодових ланцюгів". Через ускладнену логістику, пошкоджені дороги та безпекову ситуацію ліки в прифронтових громадах або значно дорожчі, або взагалі відсутні. Відключення електроенергії та руйнування логістики загрожують зривом лікування і вакцинацій.

Доступ до медичних послуг. Небезпечна ситуація та брак транспорту позбавляють мешканців прифронтових і віддалених районів можливості отримати медичну допомогу.

Відновлення та психічне благополуччя. Інтерес до фізичного та психологічного оздоровлення швидко зростає, проте ресурси для цього залишаються обмеженими.

Ці сфери вимагають інвестицій та підтримки для зміцнення стабільності медичної системи. Тут також присутній економічний аспект, адже кожна гривня, інвестована в стійкість медичних закладів прифронтових територій, дозволяє уникнути значних втрат ВВП, пов’язаних зі згортанням бізнес-діяльності, виїздом кадрів та скороченням кількості робочих місць.

Не можна стверджувати, що держава ігнорує ці виклики. Протягом минулого року було прийнято ряд значущих рішень, що мають на меті підтримку медичних працівників у громадах, розташованих поблизу лінії фронту.

У зонах активних боїв діють підвищені моделі оплати праці: до 40 тис. грн для лікарів, 27 тис. грн для середнього та 18 тис. грн для молодшого персоналу. Для екстреної допомоги запроваджені коефіцієнти ризику: від 1,48 до 6,01 залежно від рівня небезпеки. Молоді лікарі, які погоджуються працювати в громадах з підвищеними ризиками, отримують одноразову допомогу в розмірі 200 тис. грн.

Ці заходи сприяють збереженню кадрів, підтримці медичних працівників і зміцненню системи, але вони не здатні комплексно вирішити питання, що стосуються прифронтових територій. Наша мета полягає в тому, щоб перейти від окремих ініціатив до цілісної державної політики, в рамках якої медичні послуги в прифронтових зонах стануть самостійним напрямком у програмі медичних гарантій, з чітко визначеними тарифами, стандартами безпеки та ресурсами.

Вивчивши досвід керівників місцевого самоврядування в Харківській, Сумській, Дніпропетровській, Миколаївській, Чернігівській, Херсонській, Донеччинській та Запорізькій областях, які є частиною Асоціації прифронтових міст і громад, ми розробили власну концепцію підтримки медичної сфери в регіонах, що знаходяться поблизу фронту. Ці рішення вже отримали позитивну оцінку в реальних умовах. Ми впевнені, що їх можна адаптувати та впровадити на національному рівні.

Медицина в зонах боїв не може фінансуватися за тими ж формулами, що і в більш безпечних регіонах. Асоціація пропонує створити окремий блок у програмі медичних гарантій з підвищеними тарифами, капітальними видатками, пріоритетами безпеки, підтримкою медиків та реабілітацією.

Люди - головний ресурс системи. Пропонуємо забезпечити комплексну підтримку медиків у громадах з підвищеними ризиками: житло, страхування життя, оплачувані відпустки та оздоровлення. Також важливо запровадити систему ротацій, коли фахівці з безпечних регіонів тимчасово підмінятимуть колег з прифронтових лікарень, щоб запобігати вигоранню та, як наслідок, втраті кадрів.

Харків має досвід облаштування підземних укриттів у лікарнях, здатних працювати автономно. Цю модель потрібно масштабувати: лікарні з підземними операційними, пологовими залами, автономним енергоживленням, водопостачанням і вентиляцією мають стати базовим стандартом для всієї країни.

Медичні послуги повинні бути доступні там, де мешкають люди. Мобільні амбулаторії на основі мікроавтобусів, виїзні медичні команди, а також пересувні аптеки та лабораторії забезпечують медичну допомогу навіть у тих громадах, де немає стаціонарних лікарень.

Телемедицина відкриває нові горизонти можливостей. Завдяки технології Starlink, лікар, що працює в віддаленому селі, має змогу отримати консультацію від фахівця з обласного центру або провідних медичних установ Києва та Харкова. Це не лише фантастичне майбутнє, а реальність вже для деяких громад, і така практика має стати звичною.

Ми пропонуємо створити розосереджену систему зберігання медикаментів на рівні громад із системою цифрового контролю запасів. Це рішення дозволить уникнути переривання в лікуванні в разі тривалих обстрілів та порушення логістичних ланцюгів. Ми вже бачили, як локальні резерви рятують цілі райони та громади від колапсу. Тепер потрібно масштабувати цей досвід на всі прифронтові території.

Фізична реабілітація поранених, а також психологічна підтримка військових, цивільного населення та медичних працівників є не лише опцією, а справжньою необхідністю. У Харкові було засновано спеціалізовану мережу центрів ментального здоров'я, де вже отримали підтримку сотні ветеранів та жителів міста. Інші громади, розташовані поблизу фронту, також мають подібний досвід.

Ми розвиваємо центри ментального здоров'я, бо психологічна реабілітація - це також економіка: швидше повернення людини до роботи та зменшення соціальних витрат. Ми об'єднали міські інвестиції, державні субвенції та донорські кошти, щоб уникнути дублювання витрат і досягти максимального ефекту від кожної гривні.

Ми реалізуємо екологічні ініціативи в медичних установах, щоб зменшити витрати на операції та ризики перерв у наданні пацієнтам медичної допомоги. Впроваджено внутрішні критерії ефективності, такі як час очікування на допомогу, стабільність проведення операцій під час відключень, а також рівень навантаження. Це дає змогу виявляти ті аспекти системи, які потребують додаткового підкріплення.

Харків - місто підприємців. Підтримуючи бізнес через місцеві податкові пільги, ми забезпечуємо медичну стійкість міста, що є ключовим фактором для залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Це взаємопов'язаний процес, де кожен елемент має значення. Ми не лише реагуємо на виклики, але й впроваджуємо нові підходи до стійкості, які можуть бути адаптовані для всіх прифронтових регіонів та для країни в цілому.

Не можна сприймати прифронтову медицину як сферу, що потребує "зайвих державних витрат". Це актив, який утримує економіку міст і регіонів. Стійкість медицини впливає на стійкість держави в збереженні робочих місць, податкових надходжень і головне - людей, які допомагають країні боротися.