Океан обов'язків

На автомобільних шляхах рух контролюється дорожніми знаками та національними нормами. Водночас у морських просторах діють міжнародні угоди. На воді також можуть виникати інциденти, які спричиняють величезні фінансові втрати, затримки суден, порушення логістичних процесів, а також арбітражні чи судові розгляди.

Незважаючи на війну, Україна продовжує бути морською нацією. Щодня з портів Одещини відправляються тисячі тонн зерна, а сотні суден пересуваються через тимчасовий коридор. В таких умовах ризик зіткнень значно зростає. Хто несе відповідальність за подібні інциденти? Які міжнародні норми регулюють цю діяльність, і як уникнути юридичних проблем у таких ситуаціях?

Основним документом, який регулює уникнення зіткнень суден у морі, є Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі від 1972 року (COLREGs). Вони зобов'язують судна дотримуватися правил маневрування, вогнів та сигналів і головне - діяти так, щоб уникнути зіткнення за будь-яких умов.

У випадку зіткнення обидві сторони можуть бути визнані відповідальними. Судно, яке вважається "менш винним", може понести покарання за те, що не вжило достатніх заходів для запобігання інциденту.

Юридичний фундамент для вирішення спорів формують "Міжнародна конвенція для уніфікації деяких правил щодо зіткнення суден" від 1910 року, "Конвенція ООН з морського права" від 1982 року, право держави прапора судна (юрисдикція держави, під прапором якої ходить судно), право держави, де розглядається позов.

Згідно з цими положеннями, особа, яка визнана винною, зобов'язана компенсувати витрати на ремонт судна, відшкодувати втрати вантажу, а також покрити збитки, заподіяні навколишньому середовищу, а також життю і здоров'ю членів екіпажу. У разі спільної вини, відповідальність кожної сторони визначається відповідно до рівня їхньої провини.

Компанії, які експортують продукцію морем, часто не мають прямого впливу на дії екіпажу або судновласника. Однак юридичні наслідки можуть торкнутися саме фрахтувальника або власника вантажу, якщо судно затримане внаслідок зіткнення, вантаж пошкоджений або втрачений, виникають претензії від третіх сторін.

Більше того, існує процесуальний механізм арешту судна, який функціонує як тимчасовий запобіжний захід. Подібні випадки вже мали місце, і вони здатні призупинити бізнес-операції на тривалий час, іноді навіть на кілька місяців.

Попри війну, дія міжнародних морських конвенцій не зупиняється. Судна зобов'язані уникати зіткнень за будь-яких умов, включно з обмеженою видимістю, ризиками в зоні боїв чи відключеннями навігаційних систем. "Міжнародна конвенція для уніфікації деяких правил щодо зіткнення суден" встановлює, що винуватець зіткнення несе відповідальність навіть в умовах непередбачених обставин, якщо доведено, що були порушення обов'язку уникнення зіткнення.

До того ж, у морському праві відсутнє універсальне визначення форс-мажору. Міжнародні арбітражі оцінюють, чи міг екіпаж реально уникнути зіткнення і чи були дотримані мінімальні стандарти безпеки. Якщо виявиться, що судно діяло недбало, перебування в зоні бойових дій не врятує від відповідальності.

Для українських підприємств, які здійснюють свою діяльність через тимчасові коридори або займаються морськими перевезеннями, це має вирішальне значення. Багато угод містять стандартні форс-мажорні положення, проте в контексті морського права ці умови часто інтерпретуються обмежено.

Мова йде, перш за все, про чартерні угоди (договори фрахтування), укладені між власником вантажу (або фрахтувальником) і власником судна. Саме в цих угодах закріплюються основні положення, що стосуються відповідальності в разі аварій, механізми страхового покриття, а також процедури дій у надзвичайних ситуаціях і форс-мажорних обставинах. Умови договору купівлі-продажу товарів зазвичай не охоплюють ці питання безпосередньо, проте можуть містити посилання на умови чартеру.

Перевіряйте контракти: умови та юрисдикцію.

Переконайтеся у наявності страхового захисту для вашого вантажу та відповідальності.

Вивчіть репутацію власника судна чи оператора.

Фіксуйте документи.

Збирайте свідчення та матеріали відразу після того, як стався інцидент.