Місцевих виборів не відбувається. Хто керує партійними структурами і чому українці не можуть залишатися "поза політикою"?

Наприкінці жовтня 2025 року мали б відбутися місцеві вибори. Але в умовах війни парламент ухвалив постанову про безперервність роботи органів місцевої влади. Ситуація в місцевих радах з кількістю депутатів значно краща, ніж у парламенті, де половина складу ради обиралася за мажоритарною системою.

Фактично, з 2020 року, в громадах, де кількість виборців перевищувала 10 000, громадяни обирали своїх депутатів за партійною системою. Це означає, що якщо депутат залишає місцеву раду, зазвичай на його місце приходить новий представник. Якість політичного представництва в значній мірі залежить від партій, які представлені в парламенті, оскільки вони, як правило, мають своїх представників і на місцевому рівні. Таким чином, те, хто керує обласними партійними структурами, може суттєво впливати на рівень підбору кадрів у місцевих радах.

"Голка" провела дослідження складу керівництв партійних осередків та визначила, які кроки необхідно вжити на місцевому рівні, щоб залучити громадян до політичного процесу та забезпечити формування більш кваліфікованого кадрового резерву для наступних виборів.

Масштабна заміна керівників осередків партії "Слуга народу".

У 2020 році, коли відбувалися місцеві вибори, партія, що перебуває при владі, вирішила призначити на ключові позиції в осередках відомих, але неоднозначних політиків. Головне місто країни доручили Миколі Тищенку. Він, разом з Олександром Дубінським, висловили намір взяти участь у праймеріз "Слуги народу" для боротьби за посаду мера Києва. В підсумку, попри його проросійські погляди, Дубінський не став кандидатом на цю посаду, проте отримав керівництво списком кандидатів до Київської обласної ради. Включення народного депутата до списку на місцевих виборах стало однією з технологій, яка, в умовах відсутності сильних регіональних лідерів, допомагає підвищити популярність партії.

Важливо усвідомлювати, що політики, які керують осередками під час виборчого процесу, суттєво впливають на кандидатів від своїх партій. Зазвичай саме голови осередків вирішують, хто буде висунутий на вибори. Нещодавно політрада партії "Слуга народу" усунула соратників Дубінського з Київської обласної ради, проте залишається невідомим, скільки представників його команди ще працює в місцевих радах Київщини. Замість Дубінського область наразі очолює Андрій Мотовиловець, проте у нього ті ж самі регіональні партнери — забудовники Київщини. Після зміни керівництва осередку "Слуги народу" відбулася важлива подія: у Ірпені депутатська більшість усунула з посади обраного громадою мера на користь місцевих забудовників. Звичайно, це стало можливим не без підтримки "Європейської солідарності".

На Полтавщині осередок партії влади у рік місцевих виборів очолювала народна депутатка Ольга Савченко. Вона була з-поміж тих політиків, хто підписався під зверненням до Венеціанської комісії, аби заблокувати розгляд законопроєкту щодо заборони діяльності Російської православної церкви (поіменне голосування за заборону московського партірахату - в інструменті "Перезарядити країну тобі під силу").

Крім того Савченко також стала одним з чотирьох народних депутатів, хто проголосував проти постанови, якою Верховна Рада не визнавала результати виборів у Білорусі, на яких "переміг" проросійський диктатор Олександр Лукашенко. Як і Дубінський під час місцевих виборів, Савченко мала вплив на формування політичних списків на Полтавщині.

Схожа ситуація спостерігається і з народним депутатом Андрієм Клочком, який раніше очолював осередок у Житомирській області і наразі стикається з обвинуваченнями у незаконному збагаченні. Після виборів Клочка усунули з посади голови осередку, і його місце зайняв нардеп Андрій Пушкаренко. На відміну від Тищенка та Дубінського, Савченко і Клочко все ще залишаються частиною фракції "Слуга народу".

Загалом партії не завжди дають можливість керувати осередками і впливати на кадрову політику тим, хто може це робити якісно. Осередок у столиці очолила Леся Забуранна, яку пов'язують із забудовником Микитасем.

Один з депутатів Верховної Ради, обраний мешканцями столиці, – Роман Грищук. Він виступав кандидатом від Солом'янського району, де розташований Київський політехнічний інститут, а отже, тут проживає чимало молодих виборців. Грищук виступав проти ліквідації незалежності НАБУ та САП і в ряді інших важливих питань дотримувався принципових переконань, які іноді не співпадали з позицією його однопартійців із "Слуги народу".

Політик підкреслює, що конфлікт став каталізатором єдності, і цей шанс не слід ігнорувати для активізації участі громадян у політичному житті.

Коли волонтери та бізнесмени відкрито заявляють про своє бажання зайнятися політичною діяльністю, це є потужним сигналом. Раніше багато хто вважав, що політика – це "брудна справа", і в цьому є частка правди. Проте, якщо компетентні особи, здатні організовувати спільноти в бізнесі та громадському житті, не візьмуть на себе політичну відповідальність, це місце займе хтось інший. Я вірю в ініціативи знизу і спостерігаю, як все більше лідерів спільнот з'являються на горизонті. Вони мають йти, принаймні, в місцеву політику, щоб впливати на рішення, які визначають життя їхніх міст. У нас немає чітко виражених ідеологічних партій, але нашою сильною стороною є громадські організації, благодійні фонди та волонтерські рухи. Вони можуть стати основою для підготовки кадрів для майбутніх виборів. І справа не лише в місцевих виборах. Особливу увагу слід приділити молодіжним радам і студентським організаціям при університетах – це місця, де громадяни вже проявляють свою політичну активність і відповідальність. Коли я був студентом в Київському політехнічному інституті, я також брав участь в ініціативі "Студентський кандидат у Київраду". Тож усім нам потрібно усвідомити, що в цей історичний момент підтримка молоді є стратегічно важливою.

На жовтень 2025 року в партії "Слуга народу" збереглася лише одна третина лідерів, які очолювали регіональні осередки під час місцевих виборів 2020 року, серед яких і Максим Козицький, голова військової адміністрації.

Хто є керівниками представництв ЄС та партії "Батьківщина"?

У "Європейської солідарності", якщо говорити про керівників осередків, то у порівнянні зі "Слугами народу" ситуація більш стабільна. Тут приблизно кожен другий осередок зберіг свого керівника.

Про те, що українці хотіли б мати політиків, які б якісно працювали на користь народу, але не люблять партії, говорить і народний депутат "Європейської солідарності" Володимир В'ятрович, який очолює осередок на Франківщині:

"Не всі розуміють, що така політика неможлива без нормальних партій, які мають власне бачення розвитку країни і мережу осередків, які обʼєднують людей, що розділяють це бачення. Слово партія для багатьох досі має негативний відтінок, коріння якого чи то з часів комунізму чи то з новіших, бо ж є тимчасові політично-комерційні осередки. Це треба змінювати. Наше законодавство передбачає, що партії - це головний інструмент реалізації політики. І це правильно, але недостатньо. Має бути серйозна робота спрямована на розвиток партійних мереж. Я на Франківщині розпочав цю роботу на попередніх місцевих виборах і займаюся цим досі. Ми мали створити осередки в кожній громаді області. Мережа треба, аби доносити наші ідеї до рівня громад і там намагатися демонструвати їх правильність, з іншого боку - аби підшукувувати активістів на місцях, навчати їх, просувати вгору політичною драбиною. Вони мають бути готові брати на себе відповідальність за розвиток країни".

В'ятрович також підкреслює, що війна, безумовно, призупинила звичайний політичний прогрес у країні, проте, з іншого боку, вона вивела на поверхню справжнє обличчя людей:

Мене радує, що наші учасники так енергійно долучилися до волонтерства, і я пишаюсь тими членами ЄС, які вирішили служити в армії. Вірю, що саме на таких людей ми зможемо покладатися після закінчення війни.

У партії "Батьківщина" спостерігається аналогічна ситуація, як і в "Слугах народу" – кадровий склад місцевих осередків був оновлений на дві третини.

Чому люди ставляться негативно до політичних партій і які можливі рішення цієї проблеми?

Свободівець Юрій Сиротюк, що вирушив на фронт з перших днів війни, підкреслює, що українська держава є результатом праці українського народу, і кожен з нас повинен взяти участь у цьому процесі.

Державні інституції часто сприймаються як щось негативне, й люди відчувають страх перед ними. У нас немає симпатії до влади, і не подобається, коли люди прагнуть зайняти владні позиції. Важливо подолати цю прірву між урядом і громадянами. У Європі влада була сформована після революційних подій, тоді як у нас цей процес ще триває. Останні кілька десятиліть були відзначені кількома революціями, адже події 1917 року не призвели до завершення державотворення. Бандера чітко акцентував, що для успіху необхідні: ідея, кадри та реалізація, а це все є частиною боротьби. Наша ідея, як зазначав Шевченко, полягає в тому, що "в своїй хаті своя сила і правда і воля". Ми повинні стати активними учасниками на своїй землі. Необхідно створити справжнє громадянське суспільство, і це не про отримання грантів. Коли грант закінчується, а діяльність зупиняється, це не є справжнім активізмом. Люди, які з'являються в боротьбі за збереження зелених зон та культурної спадщини, готові до подальшого розвитку і розуміють, що без підтримки більшості в Київраді вони не зможуть досягти своїх цілей. А деякі усвідомлюють, що для реалізації запланованих змін їм потрібна власна фракція у Верховній Раді.

Сиротюк акцентує увагу на тому, що в Україні мають з'явитися саме партії, а не політичні проєкти:

Серед політичних сил можна виділити лише Народний Рух та Свободу, оскільки в них є чітка національна ідея. Багато інших партій, що зареєстровані, насправді є проєктами, які нагадують грантові організації. Коли є фінансування, вони діють, а без нього починають шукати нові джерела, наприклад, "грант від Коломойського". Важливо зосередитися на молоді, адже вона має найбільший потенціал для змін у суспільстві. При цьому необхідно зрозуміти, що хвилює людей. Не можна просто прийти до жінок і вимагати, щоб вони створили жіноче крило партії; потрібно дізнатися, що їх надихає, і підтримати їх у реалізації цих ідей на місцевому та національному рівнях. Важливо навчати і розвивати більш широке сприйняття. Партія повинна мати велике завдання і через інтереси людей до зелених зон, культурної спадщини, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків чи освіти їхніх дітей в школах вести їх до єдиної національної ідеї, адже більшість зосереджена на побутових питаннях.

Одним із політичних ініціатив можна вважати партію "За майбутнє", що була створена на основі однойменної депутатської групи в парламенті.

Її пов'язують з групою Коломойського. Цей проєкт запускали під місцеві вибори 2020 року і тут осередки зберегли понад дві третини своїх керівників.

В історії політики України відбулося кілька ініціатив щодо формування нових партій, здатних вивести до влади нові обличчя та ініціювати реформи. Під час останніх парламентських виборів такою політичною силою виступила партія "Голос". Проте після того, як Святослав Вакарчук ухвалив рішення піти з політичної арени, а керівництво перейшло до Кіри Рудик, партія і її структури зазнали розколу.

Незважаючи на це, народна депутатка Юлія Сірко (раніше відома під прізвищем Клименко), яка активно відстоювала в парламенті, зокрема, питання заборони московського патріархату, підкреслює:

Якщо молоді люди, адекватні військові та підприємці не займатимуться політикою, наша країна ризикує перетворитися на безперспективне політичне болото. Нам необхідні нові ідеї та енергія для побудови світлого майбутнього, а не мізерні подачки з державного бюджету. Незважаючи на всі труднощі політичного життя — від низьких зарплат до нескінченних декларацій та бюрократії — нові, талановиті особистості повинні прийти в політику і зберегти свою цінність. Для цього важливо мати знання і досвід ще до того, як потрапити в цю сферу. Ми повинні не лише виграти війну, але й забезпечити мир для прийдешніх поколінь.

Сірко на міжнародній арені просуває Україну як морську державу, від якої залежить світова продуктова безпека. Ініціювала Стратегію морської безпеки України.

Мереджерка програм Міжнародного республіканського інституту (IRI) Вікторія Шилюк зазначає:

Ми вже кілька десятків років працюємо в Україні, сприяючи розвитку партійного будівництва. Хоча зараз часи дуже складні, вони також відкривають нові можливості для політичної системи країни. Місцеві структурні підрозділи партії адаптують свою діяльність, оскільки багато хто з членів виїхав за кордон або переїхав до інших регіонів, що змушує всіх шукати нові кадрові резерви. В Україні виникло безліч волонтерських спільнот, і деякі з них набули достатньої сили, щоб розглядати свої власні політичні перспективи.

Опитування, яке провів "Рейтинг" на замовлення Міжнародного республіканського інституту (IRI) свідчить, що запит громадян на нові політичні партії стрімко зріс за півтора роки. Якщо на початку 2024 року майже кожного другого українця цілком влаштовували наявні партії, то наразі майже 75% хочуть бачити нові політичні сили.

Однак у політичній культурі України перед виборчими кампаніями відбувається ребрендинг відомих політичних проєктів. Тому для того, щоб реально вплинути на політичний процес, громадянам з різних сферах необхідно не лише голосувати на виборах, а й взяти на себе відповідальність як на місцевому, так і на національному рівнях.

Спеціально для "Еспресо"

Інформаційна довідка:

Щоб запобігти повторному приходу до Верховної Ради тих політиків, які завдали шкоди національній безпеці та економічному прогресу, громадська ініціатива "Голка" підготувала підбірку важливих голосувань за понад шість років парламентської діяльності. Інструмент "Перезарядити країну — це в твоїх силах" дає можливість слідкувати за тим, хто з депутатів підтримує розвиток, а хто, навпаки, гальмує його після цих ключових голосувань.

Поддержите нас: Донат 👉 Telegram 👉 Instagram 👉 Facebook 🎥 YouTube 👉 Twitter

Блог автора представляє собою матеріал, що відображає лише особисту позицію його творця. Текст не має на меті забезпечити об'єктивний і всебічний аналіз теми, що висвітлюється. Редакція "Української правди" не несе відповідальності за точність і трактування наведених даних, виконуючи лише функцію платформи. Погляди редакції можуть відрізнятися від думки автора блогу.