Микола Томенко поділився своїми думками про українські села в умовах війни: "На двох фронтах".

Сумні роздуми про майбутнє українських сіл в день працівників аграрного сектору, коли Київ знову зазнає атак від російських військ.

Сьогодні, відповідно до звичаю, я хотів би висловити свої найкращі та щирі побажання нашим аграріям, сільським педагогам та бібліотекарям, а також усім старанним пенсіонерам. Це слова подяки для тих, хто вносить свій внесок у збереження УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА.

Висловити на весь голос тим керівникам, які крок за кроком реалізують політику ВИПУСТКУ населення з сільських територій, що зараз, незважаючи на всі труднощі,

Наше село бореться, плекає та охороняє національні звичаї та цінності.

ВОЮЄ, бо левова частка героїв-захисників України саме із сіл та містечок. І тут знову приходять на думку сумні й пророчі слова Олександра ДОВЖЕНКА, написані ним в часи Другої світової війни:

"Прокурорів у нас вистачить на всіх, не вистачить УЧИТЕЛІВ, бо загинуть в армії, не вистачить ТЕХНІКІВ, ТРАКТОРИСТІВ, ІНЖЕНЕРІВ, АГРОНОМІВ. Вони теж поляжуть у війні, а прокурорів і слідчих вистачить. Всі цілі і здорові як ведмеді (а в наш час ще й зі статусом інвалідів та з елітними дочасними пенсіями), і досвідчені в холодному своєму фахові".

Функціонування аграрного сектору є критично важливим для нашої Держави під час війни, оскільки саме він є основою наших експортних можливостей. Країни Африки та Азії постійно звертаються з проханнями забезпечити зерновий коридор, щоб українське зерно могло дійти до споживачів по всьому світу та запобігти голоду.

Охороняє національні традиції та обряди, адже ще зовсім недавно сільська українська мова починає набувати статусу ДЕРЖАВНОЇ та стає популярною. Наша культура та народні звичаї, які дивовижним чином збереглися в селах і містечках, вражають сучасний космополітичний світ.

Однак було б нечесно кажучи про війну проти російської орди вбивць, варварів і мародерів, не згадати й про ДРУГИЙ ФРОНТ, який відкрили проти українських сіл та містечок владні перевертні й лакузи.

Бо це лише в нас в період кровопролитної війни можна купити до 10 тисяч га землі сільськогосподарського призначення.

Адже саме в умовах жорстокої війни наші освітні реформи вирішили в корені знищити навчання в селах і містечках.

Нагадаю, що місцеві чиновники, які не забувають справно нараховувати собі майже стотисячні зарплати і премії, вже розпочали виконувати урядову постанову про припинення фінансування шкіл з кількістю учнів менше ніж 45 дітей, яка набуває чинності з 1 вересня 2025 року. Для прикладу, місцева влада Тетієва, що на Київщині, вже закрила 8 шкіл, включно з тими, де було 50 здобувачів освіти. Невже це злочин, що діти й батьки прагнуть, бодай у початковій школі, навчатися там де вони мешкають?!

Нова ініціатива освітян щодо введення профільної освіти в старших класах, яка передбачає відкриття ліцеїв лише за умови наявності не менше 50-100 учнів у паралелі, може призвести до критичної ситуації: у більшості громад можуть повністю зникнути школи з повним курсом освіти. Освітні реформатори, які мають подвійне громадянство, ігнорують вимоги 53 статті Конституції, що гарантує ОБОВ'ЯЗКОВУ, доступну та безкоштовну середню освіту. Тим часом наші європейські сусіди готові приймати випускників шкіл не лише на навчання без ЗНО і НМТ, але й на "престижні" роботи, наприклад, по збору полуниць. Це підтверджується рекламою, яку можна побачити в Києві.

Але сьогодні таки СВЯТО, хоч і з сльозами на очах.

Давайте ще раз привітаємо всіх, хто був залучений, і нагадаємо ліквідаторам УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА про мудрі слова нашого народного поета Василя СИМОНЕНКА:

"...Мій народ існує! Мій народ завжди житиме!"

Ніхто не перекреслить мій народ!

Знищити всіх перевертнів та непроханих гостей.

І полчища завойовників-бродяг!

Ви, нащадки катів, що втратили розум,

Не забувайте, виродки ніде:

Мій народ існує! В його жилах тече сила, як у биків.

Козацька кров клекоче і гуде!"

ПЕРЕМОГ нам на цих ДВОХ ФРОНТАХ війни за свободу і незалежність УКРАЇНИ🤝💙💛

П.С. На изображении:

мої щасливі і сумні миттєвості сільського життя України.