Корупція в американському стилі: як Трамп перетворив політичну корупцію на звичайну практику.

Політична корупція в США досягла рекордного рівня. Однак подібна ситуація може стати загрозою і для України.

Під час президентства Дональда Трампа корупція в США досягла нового рівня, перетворившись на політичну корупцію. Верховний Суд США наразі звужує рамки юридичного визначення корупції, акцентуючи увагу на кримінальних аспектах антикорупційного законодавства та намагаючись обмежити вплив грошей на політику. Проте зловживання державною владою для особистої вигоди охоплює не лише фінансові вигоди, але й інші несправедливі переваги. Видання ZN.UA підсумувало ключові моменти статті Центру Бреннана за правосуддя, що стосується політичної корупції в США та потенційних рішень для подолання кризи, в яку країну завів Дональд Трамп. Цей матеріал також допомагає зрозуміти подібні процеси, що відбуваються в Україні.

Коли державні службовці ухвалюють рішення, керуючись фінансовими інтересами або іншими формами неправомірної вигоди, це негативно впливає на політику та завдає шкоди суспільству. Сфери, як-от державна освіта, охорона здоров’я, інфраструктура та забезпечення громадської безпеки, втрачають свою значимість, оскільки бюджетні кошти використовуються не за призначенням, що призводить до зниження якості державних послуг.

Протягом своєї історії США неодноразово зустрічалися з проблемою корупції та її наслідками. Яскравим прикладом є "позолочена епоха" наприкінці 19 століття, коли політики систематично отримували хабарі від корпорацій. Це призводило до укладення угод, які дозволяли найбагатшим уникати державного контролю та експлуатувати державні ресурси на вигідних умовах.

Корупція зіграла суттєву роль у численних фінансових кризи. Неправильне регулювання під час Позолоченої епохи стало каталізатором для шахрайства та спекуляцій, що в кінцевому підсумку призвело до крахів на фондовому ринку та в банківській сфері, які забрали в людей їхні заощадження.

Поряд із значними втратами, корупція руйнує довіру населення до органів влади. Коли громадяни усвідомлюють, що система працює проти них, багато з них починають дистанціюватися від активного громадського життя та відмовляються від участі у виборах. Це, в свою чергу, призводить до зниження представницькості уряду та його здатності реагувати на потреби населення.

Сучасні тенденції в США вказують на загальне руйнування усталених норм, яке охопило всі ланки федеральної влади. Хоча рівень корупції змінювався від моменту заснування країни, найбільш серйозні зловживання в минулому часто були пов'язані з особистими інтересами окремих осіб.

Подальші реформи суттєво зменшили цей вид корупції завдяки поліпшенню державного управління, збільшенню прозорості в діяльності уряду та введенню нових етичних і антикорупційних норм. Проте, починаючи з середини 20 століття, виникли більш структуровані форми корупції, які зумовлені зростаючим впливом грошей на політику. Зусилля, спрямовані на стримування цієї нової форми корупції, виявилися менш результативними, частково через втручання Верховного Суду. Наразі рівень корупції знову починає зростати.

За останні десятиліття як демократичні, так і республіканські адміністрації США стали свідками корупційних скандалів. ...президент Джо Байден зіткнувся з критикою за ділову діяльність свого сина, який використовував посаду свого батька, коли він був віцепрезидентом, а також за своє рішення видавати превентивні помилування членам його родини перед тим, як залишити посаду.

Однак президент Трамп посилив і нормалізував екстремальне поєднання грошей, влади та конфлікту інтересів своїм унікальним транзакційним та персоналістським підходом до управління, поєднуючи свою політичну ідентичність з особистими бізнес-інтересами. Трамп зруйнував норми під час свого першого терміну, коли відмовився позбутися своїх готелів та інших підприємств, що призвело до поширених конфліктів інтересів, оскільки іноземні уряди та лобісти намагалися здобути прихильність адміністрації через щедрі витрати на нерухомість Трампа. Під час другого терміну його дії були ще більш радикальними.

У багатьох аспектах сучасної політики США представники обох партій регулярно відкривають двері для заможних донорів, пропонуючи їм можливість впливати на рішення в обмін на значні фінансові внески у виборчі кампанії. Такий підхід може призводити до формування політики, що відповідає інтересам донорів, незважаючи на її загальну непопулярність серед населення. Крім того, колишні президенти часто нагороджували своїх донорів символічними або урочистими посадами в уряді, зокрема дипломатичними місцями в привабливих країнах.

Президент Трамп підняв вплив донорів на новий рівень. Він прямо закликав керівників нафтових компаній внести 1 мільярд доларів на його кампанію з переобрання, обіцяючи знизити екологічні норми та скасувати програми адміністрації Байдена, що стосуються чистої енергії. Крім того, він створив найбагатшу адміністрацію в історії США, призначивши рекордну кількість мільярдерів-донорів на ключові посади в своєму уряді та відомствах, де вони можуть впливати на розробку політики, яка може стосуватися їхніх власних фінансових інтересів.

Крім того, Трамп використовує свої події для отримання особистої вигоди, а не для фінансування своєї виборчої кампанії.

Трамп поєднує свої президентські повноваження з особистими бізнес-інтересами та фінансами в unprecedented спосіб, зокрема активізуючи криптовалютний бізнес своєї родини та укладаючи міжнародні угоди в сфері нерухомості. Він відмовився передати свої активи в сліпий траст — механізм, який використовували всі президенти з 1970-х років, за винятком Трампа, щоб підтримувати довіру суспільства та уникати навіть натяків на корупцію.

Інші посадовці адміністрації також можуть отримати вигоду, враховуючи їхній надзвичайно довгий список конфліктів інтересів та відсутність дієвих заходів стримування через слабке правозастосування та знищення існуючих антикорупційних гарантій.

Однак, самозбагачення не є унікальною рисою виконавчої гілки влади. Члени Конгресу продовжують отримувати прибуток від інсайдерської торгівлі через недбале дотримання чинних правил і відмовляються приймати популярні реформи, такі як запропонований закон, який взагалі забороняє їм торгувати акціями. Тим часом судді Верховного Суду приймають екстравагантні подарунки, зокрема від осіб, які мають справи в Суді.

Трамп активно застосовував особисті позови для примусу компаній, які викликали його обурення, до виплат, чого не робив жоден інший американський президент за останнє століття. Наприклад, компанії ABC, Meta та Paramount погодилися перерахувати десятки мільйонів доларів до фонду президентської бібліотеки Трампа в рамках угоди про врегулювання його вимог.

Декілька важливих чинників сприяли досягненню цього етапу, серед яких можна виділити сумнівні рішення Верховного Суду, маніпулятивні публічні дебати та негативне ставлення адміністрації Трампа до механізмів стримувань і противаг.

Протягом багатьох років Верховний Суд зменшував обмеження на фінансування виборчих кампаній і звужував юридичні рамки, що визначають, як вплив фінансів на політику можна вважати корупцією. Такі рішення призвели до різкого зростання політичних витрат. Це дало можливість надбагатим донорам зайняти домінуючі позиції в політиці, що було б визнано незаконним до ухвалення рішення у справі "Сітізенс Юнайтед" і вважається неприйнятним у багатьох інших країнах.

Суд зменшив обсяги федеральних кримінальних норм, що стосуються антикорупційної боротьби, фактично визнавши, що корупція є невід’ємною складовою політичного процесу. Крім того, суд скасував обмеження на повноваження президента, включаючи норми, що регламентують звільнення чиновників з виконавчої гілки, а також право прокурорів притягувати президента до відповідальності за неправомірні дії на посаді.

Ці та подібні заходи формують обстановку, що сприяє неналежній поведінці державних працівників.

Президент Трамп прискорив ці тенденції завдяки своєму відкритому та транзакційному стилю управління. Під час виборчої кампанії він обіцяв винагороджувати своїх прихильників та карати опонентів, а тепер демонструє свою лояльність або антипатію, разом із наслідками, що з цього випливають. Така відвертість спотворює уявлення про те, що вважається корупцією, зміцнюючи у громадськості думку, що корупція стала звичною складовою американської політики, і закладаючи основи для майбутніх неправомірних дій.

Адміністрація Трампа демонструє екстремальний і безмежний підхід до виконавчої влади, навмисно усуваючи контрольні інституції та традиційні засоби протидії корупції.

Історія США демонструє, що негативна реакція суспільства здатна ініціювати важливі реформи. Відкидаючи ідею, що корупція є невід’ємною складовою політичної системи, і вимагаючи прозорості через повідомлення про зловживання та політичний тиск, громадяни мають можливість реалізувати істотні зміни.

У ближчій перспективі Конгрес зобов'язаний відновити систему стримувань і противаг, а також антикорупційні механізми, які були скасовані поточною адміністрацією. Крім того, необхідно розширити федеральні етичні реформи, щоб ліквідувати лазівки, які дозволяють президенту та іншим високопосадовцям уникати навіть найосновніших норм щодо конфлікту інтересів. Також важливо переглянути правила фінансування виборчих кампаній, щоб зменшити негативні наслідки помилкових рішень Верховного Суду та надати кандидатам можливість фінансувати свої кампанії без залежності від надмірно заможних донорів.

Система також вимагає змін на більш глибокому рівні. Нормалізація політичної корупції в США підриває основи демократичного управління. Країні необхідна рішуча програма реформ, щоб повернути владу назад до народу та відновити довіру до уряду. Це передбачає зміцнення ролі Конгресу як основної гілки влади, обмеження безконтрольної виконавчої влади та реформування судової системи, яка все більше віддаляється від суспільства.

Для втілення цього бачення суспільство повинно домагатися від своїх обраних представників відповідальності та наполягати на тому, щоб ці реформи стали важливим напрямком управлінської діяльності в майбутньому.

Повний текст матеріалу Лізи Дж. Данетц та Еріка Петрі читайте за посиланням.