Сьогодні вночі Київ та кілька інших міст знову зазнали обстрілу. Є постраждалі, а частина столиці залишилася без електрики. Подібна ситуація спостерігається і в інших містах України. Проте найскладніший етап атаки почнеться саме зараз — коли розпочнеться інформаційна війна.
Інформаційно-психологічна операція не є випадковістю. Вона узгоджена з фізичною атакою через одну просту причину: після травматичної події людина переживає період найбільшої психологічної вразливості. Це ідеальний момент для активних дій на психологічному фронті.
Коли ви тільки-но покинули укриття, коли адреналін ще присутній у вашій крові, коли бачите зруйновані будівлі або перебуваєте в умовах відсутності електрики та води, ваш розум функціонує по-іншому. Критичне мислення в цей момент може бути знижене. Емоції стають яскравішими. Страх, гнів, відчуття безвиході — всі ці почуття створюють сприятливе середовище для маніпуляцій.
Росія усвідомлює це і активно застосовує.
Якби вони запустили ті самі меседжі про "марність опору" вчора, коли всі були спокійні -- їх би проігнорували або висміяли. Але сьогодні, коли люди виснажені і налякані, ці самі слова проникають глибше. Як і мій текст, стає актуальним саме зараз.
ІПСО після обстрілу працює за кількома паралельними векторами:
Замість того, щоб створити умови для заспокоєння людей, інформаційний простір навмисно підсилює атмосферу тривоги. Поширюються фейки про "нові атаки", свідомо завищується кількість жертв, а також розпалюється паніка через можливі відключення електроенергії, опалення та водопостачання. Брак адекватного управління лише погіршує ситуацію. Основна мета полягає в тому, щоб утримувати людей у стані стресу, змушуючи їх залишатися в режимі "бий або біжи" якомога довше.
Агресор -- Росія. Але меседжі зміщують фокус: "Чому ППО не збила?", " де була влада?", "Чому досі немає світла?", "провалили підготовку захисту". Увага переноситься з того, хто атакує, на тих, хто захищає. Виникає внутрішній конфлікт замість консолідації.
Ось альтернативна версія вашого тексту: "Цей стан триває безкінечно", "Ніхто нас не врятує", "Допомоги не буде", "Можливо, настав час для переговорів", "Чи доцільно далі боротися з проблемами?" Ці висловлювання не містять рішень — вони лише підсилюють відчуття безвиході. А відчуття безвиході призводить до настроїв капітуляції.
ІПСО впливає на кількох рівнях одночасно:
Домашній стандарт
Людина, яка щоночі йде в укриття, накопичує втому. Коли до фізичного виснаження додається інформаційний тиск ("це ніколи не закінчиться"), починаються думки про еміграцію, про те, щоб забрати дітей, про те, що "може, справді немає сенсу", "як вони всі задовбали".
Це не є ознакою слабкості – це звичайна реакція психіки на тривалі стресові ситуації. Однак саме цю реакцію використовує ІПСО, щоб підсилити її та направити в потрібне русло.
Ступінь розвитку бізнесу та компаній
Керівник компанії після чергового обстрілу стикається з рішенням: інвестувати далі чи виводити бізнес? Якщо інформаційний фон постійно сигналізує про "відсутність перспектив", "неминучість поразки", "неможливість захисту інфраструктури" -- це впливає на рішення.
Один керівник може зберігати спокій, але коли тисячі підприємців щоденно отримують подібні знаки, ефект стає відчутним. Капітал рухається в напрямку, де відчуває перспективу. ІПСО намагається довести, що тут немає жодних можливостей для розвитку.
Рівень державних органів управління
Найнебезпечніше ІПСО впливає на тих, хто приймає стратегічні рішення. Коли посадовці, військові, дипломати бачать постійний потік песимізму -- навіть розуміючи, що це маніпуляція -- це створює фоновий шум у голові.
"А що, якщо суспільство справді втомилося?" "А що, якщо люди більше не витримають?", "Може, нам справді варто шукати компроміси?". Ці сумніви можуть призвести до передчасних поступок, до рішень, прийнятих не з позиції сили, а з позиції страху. Тобто змушувати помилятись.
ІПСО експлуатує кілька фундаментальних особливостей людської психіки:
Ефект доступності полягає в тому, що ми схильні перебільшувати ймовірність подій, які часто потрапляють у наше поле зору. Якщо вам щодня трапляються повідомлення про "неминучу поразку" або "найскладнішу зиму", ваш мозок починає сприймати ці ситуації як більш реальні та ймовірні, ніж вони є насправді.
Втома від прийняття рішень – це результат тривалого стресу, який виснажує наші можливості для аналізу та вибору. У такому стані люди часто обирають найпростіші варіанти, навіть якщо вони не є найкращими. Відчуття, що "зробити крок назад – легше, ніж продовжувати боротьбу", стає привабливішим, ніж зусилля йти далі.
Соціальне підтвердження виникає, коли ми спостерігаємо, що "значна кількість людей має подібну думку" (навіть якщо це штучні профілі), і це спонукає нас відчувати бажання підтримати цю точку зору. Ілюзія загального згоди формує у нас уявлення про те, що "всі вже ухвалили таке рішення".
Ефект негативу -- негативна інформація привертає більше уваги, ніж позитивна. Один фейк про "провал ППО" поширюється швидше, ніж десять правдивих повідомлень про збиті ракети.
Що слід виконати: індивідуальні та групові заходи безпеки.
Особистісний аспект:
Спершу важливо усвідомити момент, коли ви відчуваєте вразливість.
Якщо ви нещодавно пережили обстріл, ваш розум може бути не в найкращій формі для ухвалення рішень. Це абсолютно зрозуміло. Однак у цей момент варто уникати читання новин або прийняття важливих рішень. Дайте собі можливість заспокоїтися і відновити внутрішній баланс.
Обмежте споживання інформації. Після атаки -- тільки офіційні джерела і тільки перевірена інформація. Ніяких коментарів під постами, ніяких Telegram-каналів "анонімних інсайдерів", ніяких "експертів", які раптом з'являються після кожного обстрілу з ідентичними меседжами.
Переконайтеся в достовірності джерела.
Хто автор цього тексту? Коли був зареєстрований акаунт? Яка його історія публікацій? Чи пройшов акаунт верифікацію? Боти та агенти впливу часто приховують свою справжню природу, прикидаючись "звичайними користувачами" або "експертами", але їхня поведінка підпорядковується певним шаблонам.
На рівні організацій та державних структур:
Швидка комунікація після атак є критично важливою. Кожна година без зв'язку після обстрілу — це час, коли інформаційні війни розгортаються без перешкод. Офіційні дані повинні надаватися оперативно: що відбулося, які заходи вживаються, коли відновиться електропостачання, скільки ракет було знищено. Інформаційний вакуум заповнюється дезінформацією. Влада повинна бути на передовій.
Прозорість без паніки
Люди не є малими дітьми. Вони здатні сприймати реальність. Але їм необхідна повна інформація, а не уривки, які потім інтерпретують автоматизовані системи. "Так, ми зазнали атаки. Так, є руйнування. Так, ми займаємося відновленням. Ось наші дії. Ось коли очікувати результат".
Отже. У сучасній війні перемагає не лише той, у кого більше танків, а і той, хто зламає волю противника.
Фізичні ракети руйнують будинки. Інформаційні ракети руйнують надію, довіру, єдність. І якщо від перших нас захищає ППО, то від других -- тільки критичне мислення.
Кожен раз, коли ви зупиняєтеся перед тим, як поширити паніку, -- ви збиваєте інформаційну ракету. Кожен раз, коли перевіряєте джерело, -- ви ставите щит. Кожен раз, коли зберігаєте спокій і допомагаєте іншим зберегти його, -- ви робите внесок у перемогу.
Це не емоційний заклик. Це сутність гібридної війни.
Світло знову засяє. Рани залікуються. Споруди відновляться.
Питання лише в одному: чи дозволимо ми їм зламати те, що не бачать ракети, -- нашу здатність опиратися.
#Бізнес #Росія #Мозок #Нерв. #Емоції #Київ #Інфраструктура #Ракета. #Вода #Теплова енергія #Протиповітряна оборона #Критичне мислення #Страх. #Паніка. #Еміграція #Природний супутник #Тривога #Психіка (психологія) #Гнів #Громадянська війна #Капітал (економіка) #Адреналін
