Фінансист і дослідник Олександр Савченко зазначає: "Транзит нафти і газу виступає вагомим фактором у геополітичних іграх, що дозволяє Україні не просто зберігати зовнішню суб'єктність, а й активно займати позицію справжнього гравця на світовій арені".

Представники уряду та Оператор газотранспортної системи України повідомили про підготовку до припинення транзиту російського газу з 1 січня, що відбудеться в день після закінчення чинної угоди між "Нафтогазом" і "Газпромом". Проте обговорення питання транзиту триває в політичних і бізнесових колах, а також серед експертів галузі. Це питання охоплює широкий спектр проблем, які виходять за межі України. Тому до 31 грудня можуть виникнути ризики, які здатні вплинути на сценарій нульового транзиту, що на даний момент вважається основним варіантом для чиновників.

Таку точку зору висловлює фінансовий експерт і науковець Олександр Савченко, який раніше обіймав посаду виконавчого директора Європейського банку реконструкції та розвитку в Лондоні, а також займав ключові посади в Національному банку та Міністерстві фінансів України. З огляду на свій значний досвід співпраці із західними організаціями та реалізації масштабних державних проєктів, він підкреслює, що Україні варто використовувати газовий транзит як важливий інструмент для здійснення геополітичного впливу і не відмовлятися від цього, доки Європейський Союз не введе ембарго на постачання російського газу.

В іншому випадку, на думку співрозмовника Mind, Україна може зіткнутися з серйозними втратами, які перевищать просто транзитні доходи. Наша розмова почалася не з тонкощів геополітики, а з практичних аспектів газової економіки, які Олександр Савченко добре знає з особистого досвіду. Він, за дорученням премʼєр-міністра Євгена Марчука, у 1995 році здійснював оцінку вартості української газотранспортної системи, що допомогло захистити цей актив від можливого продажу Росії за мізерну ціну. "Росіяни чинили тиск, пропонуючи $1 млрд, при цьому нагромаджуючи борги і намагаючись змусити нас розрахуватися реальним активом. Я провів аналіз декількома методами і отримав оцінку ГТС не нижче $25-29 млрд", - поділився він своїми спогадами.

- Мені відомо, що ви проаналізували наслідки для України завершення транзиту російського газу наприкінці року. Можете поділитись з читачами Mind результатами?

Отже, мої розрахунки базуються на реальних даних за 2023 рік та перший квартал 2024 року. Я прийшов до висновку, що транзитні послуги забезпечують Україні валовий дохід приблизно у $850 млн на рік. З урахуванням фактичних витрат на транзит, які становлять близько $150 млн, чистий прибуток "Нафтогазу" або "Оператора ГТС України" (залежно від того, яка компанія укладатиме контракт) становитиме не менше $700 млн. У разі відмови від транзиту, Україна позбудеться цих коштів, що негативно вплине на державний бюджет, залишивши його без податкових надходжень, дивідендів та інших фінансових ресурсів. Це значні суми — у гривнях це не менше 30 мільярдів.

Яка ситуація з фінансами "Газпрому"?

- "Газпром" завдяки українському транзиту отримує валовий дохід $5-6 млрд, його чистий прибуток від цього бізнесу я оцінюю в $2 млрд, і десь $1,5 млрд потрапляє до бюджету рф.

Ці дані є лише орієнтовними. Як фахівець у сфері економіки та фінансів, я постійно наголошую на тому, що можливі коливання в таких розрахунках можуть становити приблизно 10%, оскільки існує безліч чинників, які важко врахувати без доступу до внутрішньої інформації компанії. Проте, в цілому, це не змінює суті справи.

Рентабельність газу, що постачає Газпром, невпинно знижується і наразі становить приблизно 25%, з варіаціями між різними свердловинами. Виникнення дефіциту фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних програм стало наслідком втрати значної частини ринку в Європі, що ускладнює підтримку стабільного видобутку газу, відкриття нових свердловин та продовження буріння. Не дивно, що Газпром зазнає все більших збитків. Зростання собівартості видобутку газу супроводжується відсутністю зростання цін. Ситуацію ускладнює Китай, який поступово знижує ціни на газ.

Я б хотів зазначити, що якщо порівняти чистий дохід, який отримують "Газпром" і "Нафтогаз" від транзиту після вирахування всіх витрат, результати виглядають наступним чином: $2 мільярди для "Газпрому" і $700 мільйонів для "Нафтогазу".

Чи розглядали ви в своєму дослідженні інші наслідки зупинки транзиту? Особливо у контексті України?

На мою думку, варто очікувати на скорочення штатних працівників, оскільки Оператору ГТС вже не знадобиться така велика кількість співробітників для обслуговування магістральних газопроводів, як це є сьогодні. Іншою серйозною проблемою стане триразове підвищення тарифів на транспортування газу через внутрішні мережі до споживачів в Україні. Для деяких це будуть незначні витрати, але для соціально вразливих верств населення та пенсіонерів - це може стати суттєвим фінансовим тягарем. Крім того, необхідно буде знайти кошти для модернізації ГТС, щоб адаптувати її потужності до реальних потреб внутрішнього ринку.

Проблема безпеки стає дедалі гострішою. Агресори вже здійснювали спроби атакувати нашу газотранспортну інфраструктуру, націлюючись на найбільш уразливі об'єкти, зокрема газоперекачувальні станції. Вони намагалися вразити сховища та знищити все навколо, щоб унеможливити їх використання – як для закачування газу на зберігання, так і для відбору його на потреби ринку споживачів. Якщо транзит буде повністю припинено, ми опинимося під загрозою масштабних та потужних атак.

Та головне, на мою думку, це те, що Україна втрачає інструмент для реального геополітичного впливу, особливо на недружні для нас країни Євросоюзу, такі як Словаччина і Угорщина. Також не варто виключати з пильної уваги нейтральну Австрію, з якою теж може виникати напруга у стосунках. Але за допомогою транзиту Україна може чинити тиск, докладати власних зусиль, аби відстоювати свої інтереси, діяти і досягати реального результату, а не тільки у вигляді красивих політичних заяв.

Отже, підсумовуючи ваші міркування, транспортування газу від Газпрому, яке все ще користується попитом у Європейському Союзі, не обмежується лише фінансовими аспектами. Це також стосується тактичних переваг і стратегічних можливостей для України, що дозволяє їй активно брати участь у геополітичних процесах і виступати незалежним гравцем у переговорах.

Так, саме так. Відмовляючись від транзиту на даний момент, ми подаємо сигнал нашим конкурентам на міжнародному рівні, що не здатні або не наважуємося грати самостійну роль у геополітичних процесах. При цьому варто зазначити, що Президент Володимир Зеленський прагне демонструвати зовсім інше - активну субʼєктність України. Хочу підкреслити, що транзит нафти і газу є важливим інструментом у геополітиці, який дозволяє Україні не просто зображувати субʼєктність, а дійсно бути повноправним гравцем на міжнародній арені та реалізовувати свій потенціал.

Якщо відмовляємось від транзиту зараз, коли Євросоюз ще не відмовився від газу з Раші, не запровадив ембарго, то рашисти все одно продовжать отримувати чималі гроші від його експорту, перенаправивши потоки з України через Туреччину, Болгарію та інші країни, які стануть отримувати доходи за транзит замість України.

Яке, на вашу думку, є найкращим рішенням для України?

Ось моя думка. Перш за все, ми повинні поставити перед Євросоюзом певні умови: поки не буде досягнуто згоди на повне ембарго на газ з Росії, як трубопровідного, так і зрідженого, Україна повинна зберегти транзитні маршрути. Ми маємо укладати угоди не з Росією, а безпосередньо з європейськими покупцями газу, яким надаватимемо послуги з транспортування. Безумовно, ми б більше бажали повністю припинити транзит, але готові це зробити лише тоді, коли будуть заблоковані всі інші маршрути для російського газу, після запровадження всебічної заборони на будь-які угоди з ним.

- Гадаєте, це спрацює?

У цій ситуації ми маємо потужного партнера — президента США Дональда Трампа, який зацікавлений у розширенні присутності американських експортерів зрідженого газу на ринку Європейського Союзу. До моменту своєї інаугурації він не встиг зайнятися конкретними справами. Схоже, що зараз його увага більше зосереджена на співпраці з Ілоном Маском, розробці електромобілів та реформуванні американської бюрократії. Проте він вже встиг оголосити про підтвердження світового лідерства США у видобутку нафти та газу.

Америка потребуватиме нових ринків збуту, тож Трамп змає бути ацікавленим дотиснути Європу, схиливши її до повної відмови від вуглеводнів з Раші, особливо газу.

До цього моменту країни Європейського Союзу продовжуватимуть отримувати газ від Газпрому або російсько-азербайджанських постачальників, навіть якщо транзит через Україну буде припинено - просто через альтернативні маршрути. В результаті Україна залишиться в невигідному становищі. Окрім втрати доходів від транзиту, країна стикається з підвищеними ризиками безпеки, а також можливими масштабнішими атаками. Це ще більше обмежує наші можливості впливати на недружні до нас країни в ЄС. Такі висновки я зробив.

Серед активістів, які виступають за зупинку транзиту газу через Газпром, існує поширене переконання: якщо транзит продовжиться, Україна втратить моральне право закликати Європу вводити санкції проти російського газу. Яка ваша думка з цього приводу?

Відповідь на це питання досить очевидна. Якщо в Європейському Союзі є попит на постачання газу з Росії та Азербайджану, який проходитиме через територію Російської Федерації, Україна повинна забезпечити його транспортування. Ми прагнемо до інтеграції з ЄС і хочемо стати надійними партнерами в бізнесі. Хоча Україні бажано повністю припинити транзит, ми готові це зробити лише після того, як Європейський Союз запровадить остаточну заборону на імпорт газу з Росії. Це стане справжньою перемогою для нас.

У будь-якому випадку критично важливо дотримуватися послідовності, правильно визначати пріоритети та, безумовно, залишатися чесними. Не слід поспішати з відмовою від транзиту, поки триває постачання газу від Газпрому; ми повинні діяти у тандемі з Євросоюзом.

- Ви вірите у можливість таких послідовних домовленостей?

- Українці здебільшого вкрай нераціональні люди, схильні приймати емоціональні рішення, а не з холодною головою. Проте в таких важливих справах варто включати розум. Україна не має права ставати ще біднішою. Особливо зараз, під час війни, коли в державному бюджеті не вистачає власних коштів і країна змушена покладатися на допомогу від західних партнерів.

Та війни виграються не просто обороноздатністю країни, а сталою економікою та суспільством.