EUDR: нові виклики чи цікаві можливості для фермерів?

Які кроки повинні вжити уряд, сільськогосподарські виробники та експортери, щоб зберегти свої позиції на ринку Європейського Союзу?

Останнім часом в Україні аграрії все частіше згадують про EUDR – європейський регламент, спрямований на боротьбу з незаконною вирубкою лісів. Цей регламент поширюється на різноманітну продукцію, як сировинну, так і перероблену, зокрема на товари, виготовлені з великої рогатої худоби, какао, кави, олійної пальми, каучуку, сої та деревини.

Оператори та торговці зобов'язані забезпечити, щоб ці продукти не сприяли вирубці лісів чи їх деградації, а також пройшли необхідну перевірку перед виходом на ринок ЄС або експортом. Вимоги EUDR матимуть прямий вплив на експортні операції та бізнес-процеси виробників певної продукції, що постачається з України, зокрема сої і деревини.

Це не просто ще одна ініціатива в межах Європейського Союзу, а новий світовий тренд, який вплине на експортерів агропродукції з ЄС. Українські аграрії, які бажають утримати свої позиції на ринку ЄС, не можуть залишитися осторонь від цих змін. Хоча на перший погляд це виглядає як додатковий бар'єр для виходу на ринок Європи, насправді ситуація є більш складною.

Цей регламент (ЄС) 2023/1115 є важливим елементом більш широких стратегічних ініціатив Європейського Союзу, таких як "Європейська зелена угода", "Стратегія ЄС з біорізноманіття до 2030 року" та "Стратегія від ферми до виделки".

Головна мета цього регламенту полягає в забезпеченні того, щоб імпортовані в ЄС або реалізовані на його території товари не призводили до руйнування лісових екосистем у глобальному масштабі. Таким чином, Європейський Союз має намір знизити викиди вуглецю та сприяти сталому розвитку лісових ресурсів.

Відповідальність за підтвердження відповідності продукції вимогам EUDR покладається на операторів і трейдерів. Для звичайного споживача оператори - це ті, хто завозять товари в Євросоюз, а трейдери - ті, хто їх продають.

Регламент має значний вплив на українських виробників та експортерів зазначеної продукції, оскільки їхні партнери з Європейського Союзу вимагатимуть надання доказів відповідності стандартам.

Однією з основних складових регламенту EUDR є впровадження системи оцінки країн-виробників на основі ризику, пов'язаного зі знелісненням. Ця система класифікації має безпосередній вплив на умови експорту товарів до Євросоюзу, оскільки обсяг перевірок та вимог залежить від визначеного рівня ризику для кожної країни.

До моменту ухвалення остаточного рішення, для України найважливішим завданням залишається зменшення ризиків до мінімуму. Цей підхід є найбільш вигідним, оскільки, на відміну від країн із звичайним рівнем ризику, він не передбачає тривалого процесу ретельної перевірки. Натомість дозволяє використовувати спрощену процедуру, що вимагає менше документальних підтверджень та зменшує бюрократичні перепони. Це робить товари з таких країн більш привабливими для закупівлі.

Натомість статус "високого ризику" підвищує частоту документальних перевірок з боку контрольних органів ЄС, які мають підтвердити, що продукція вирощена на землях без знеліснення. Доказами можуть бути супутникові знімки, дані геолокації про розташування полів, документи про законність збору врожаю, відомості про постачальника. Без цієї інформації продукція не допускається на ринок ЄС.

Висловлювати паніку про те, що все втрачено, ще зарано. Щоб уникнути обмежень, вже сьогодні необхідно об'єднати зусилля бізнесу, держави та громадських організацій для адаптації до EUDR. Ось найважливіші кроки, які варто вжити.

Окрім підвищення довіри до експортерів, які дотримуються вимог EUDR, ми можемо здобути й економічні переваги. Якщо українська соя або яловичина зможуть підтвердити, що вони не пов’язані зі знелісненням, їхня вартість може зрости в порівнянні з продукцією з країн, де такі гарантії відсутні. Додаткова вартість буде обумовлена відсутністю зайвих адміністративних витрат, які матимуть виробники товарів з країн, що підпадають під стандартні або високі ризики.

Крім переваг у зовнішній торгівлі, впровадження EUDR сприяє значним внутрішнім змінам та оновленню аграрної і лісової галузей України.

Потреба у забезпеченні відстежуваності товарів до конкретних ділянок через геолокаційні технології стимулює впровадження новітніх цифрових рішень, ГІС-технологій та систем контролю. Це послужить підвищенню прозорості у ланцюгах постачання, покращенню управління земельними і лісовими ресурсами, а також сприятиме боротьбі з незаконними вирубками та тіньовою економікою.

Невиконання вимог EUDR - це не просто ризик штрафів, які можуть сягати 4% річного обороту для операторів і трейдерів, а реальна загроза втрати доступу до ринку ЄС у певних нішах. Якщо українська продукція не матиме підтвердження відповідності EUDR, євросоюзівські компанії не зможуть її купувати і продавати.