Екологічні, соціальні та управлінські звіти без орієнтира.

Як здійснювати оцінку компаній під час інформаційного блекауту.

Уніфікація національних норм з законодавчими актами Європейського Союзу наближає момент, коли чимало компаній зобов'язуватимуться надавати ESG-звіти (нефінансову звітність, що охоплює екологічні, соціальні та управлінські питання). Однак вже сьогодні бізнес стикається з необхідністю оцінювання за ESG-критеріями, коли звертається до фінансових установ для отримання кредитів на вигідних умовах.

Запроваджуючи оцінку за принципами ESG (екологічні, соціальні та управлінські аспекти), Україна приєднується до глобальної тенденції. Сьогодні важливо аналізувати діяльність компаній не лише через призму фінансових результатів, але й з урахуванням їх впливу на довкілля та соціум.

В Україні активно триває процес впровадження європейських директив та регламентів, проте нормативна основа ще перебуває на етапі розробки. Відповідно до "Стратегії запровадження підприємствами звітності із сталого розвитку", затвердженої урядом, до 2030 року в країні планується реалізувати звітність за стандартами ЄС, зокрема відповідно до ESRS.

Наразі фінансові установи активно займаються оцінкою за ESG-критеріями, на що їх мотивують регуляторні органи та міжнародні партнери. Цікаво, що нещодавно Національний банк презентував для обговорення проєкт "Білої книги з управління ризиками в екологічній, соціальній та управлінській сферах у фінансовому секторі".

На дискусійних панелях, що стосуються впровадження ESG, часто наголошують на серйозній проблемі нестачі кваліфікованих спеціалістів у цій сфері. Проте, якщо заглибитися в деталі, можна виявити, що багато з їхніх завдань можуть бути автоматизовані. Основна частина їхньої діяльності пов'язана зі збором та організацією великого обсягу даних про компанію.

Відповідно, у цьому контексті значну роль відіграють ІТ-рішення. Проте, основою таких рішень повинні бути надійні вихідні дані: саме ті ключові набори інформації, на основі яких формуються індикатори, показники та оцінки відповідності. Більше того, без належної якості вихідних даних концепція ESG втрачає свою значимість і стає лише ілюзією.

Якщо інформацію, яку надає підприємство, неможливо верифікувати за допомогою незалежних джерел, то це залишає можливості для маніпуляції даними та "грінвошингу" (наприклад, підприємство, яке суттєво шкодить довкіллю, звітує лише про сонячну панель на даху головного офісу, тоді як звіти про вплив на довкілля чи акти перевірок Державної екологічної інспекції не аналізуються).

Таким чином, наявність надійних, верифікованих історичних і сучасних даних, а також безперешкодний доступ до них є критично важливими умовами, без яких суть ESG може бути втрачена. Яка ж у нас ситуація з такими даними?

Як творці екологічної системи SaveEcoBot ми сім років займаємося збором та систематизацією екологічної інформації (тобто компоненти "Е" для ESG-оцінювання). Тому нам добре відомо що коїться з доступом до екоданих.

Згідно з чинним законодавством, доступ до екологічної інформації залишається безперешкодним навіть в умовах воєнного стану. Ця інформація охороняється Конституцією (стаття 50) та Орхуською конвенцією. Її специфічний статус закріплений у законах "Про інформацію" та "Про охорону навколишнього природного середовища". Обмеження доступу до екологічної інформації можливе лише у випадках, коли вона містить відомості про розташування військових об'єктів (стаття 13 закону "Про інформацію").

Більше ніяких винятків! Так каже закон. А що на практиці? Постанова уряду №835 від 21 жовтня 2015 року чітко визначає набори даних, які мають публікуватися на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних. На жаль, ця постанова не виконувалася розпорядниками даних в повному обсязі ніколи, а після початку великої війни частина оприлюднених даних перестала публікуватися. Якісь дані потім знову з'явилися (зокрема завдяки нашій активній адвокації), але не всі.

Наше дослідження виявило, що наприкінці жовтня 2024 року з 209 екологічних наборів відкритих даних лише 79, що складає 38%, були опубліковані у відповідності до вимог. Серед тих, що не були доступні для громадськості, знаходиться інформація про сплату екологічних податків, яка є критично важливим показником для аналізу екологічного профілю компаній.

Не краща ситуація з реєстрами - важливим джерелом інформації для ESG.

Деякі реєстри закривали після початку великої війни (наприклад, реєстр оцінки впливу на довкілля). Деякі дані втрачалися після хакерських атак (наприклад, статус електронного реєстру декларацій про відходи за 2016-2022 роки невідомий після масштабної кібератаки в січні 2022 року). Потім деякі з цих реєстрів "перезапускали", але в них чомусь були відсутні документи за попередні періоди.

Отже, певний комплект документів перестав бути доступним для громадськості. Чи залишилися ці документи у наявності? Коли можливе відновлення доступу до них? В умовах нинішнього кадрового дефіциту в державних установах, а інколи й через втрату інституційної пам'яті, дати точну відповідь важко.

Агресор намагався ввести Україну в енергетичний темряву. Ситуація з доступом до екологічної інформації можна охарактеризувати як інформаційний блекаут. На жаль, цей інформаційний брак продовжується, що значно ускладнює оцінку підприємств з точки зору екологічного аспекту (компонент "Е"), що і без того є складним та багатогранним завданням.

На щастя, є незалежні проєкти, які збирали, структурували і зберігали екологічну інформацію. Так, у системі SaveEcoBot зберігаються вчасно завантажені документи, зокрема ще з попередніх версій реєстрів, що суттєво спрощує аналіз підприємств у ретроспективі для громадян, контрагентів та фінансових установ.

Вони будуть допоміжними у випадках, коли ніяких інших можливостей швидкого доступу до таких документів не залишилося. Тож наразі система SaveEcoBot є, мабуть, найбільшим джерелом структурованої екологічної інформації в Україні.

Слід підкреслити зусилля законодавців у спробах регулювати питання безперешкодного доступу до публічної інформації в умовах воєнного стану, проте іноді такі добрі наміри перетворюються на законодавчий хаос. Яскравим прикладом цього є суперечливий законопроєкт №11533, який стосується доступу до даних ЄДР, ДРРП, ДЗК та УКРНОІВІ. Проте, спільнота користувачів публічної інформації та відкритих даних в Україні є активною, а вимоги Європейського Союзу досить чіткі, тому спроби ускладнити вже й так непростий доступ до інформації мають залишитися лише на рівні бажань.