На перший погляд, ця ініціатива виглядає прогресивною, проте з впровадженням "Мрії" навчальним закладам не вистачає можливості самостійно обирати освітні технології, що негативно позначається на розвитку самого ринку.
Запуск державної освітньої платформи "Мрія" в Україні, яка рекламується як безкоштовне цифрове рішення для навчальних закладів, викликав значне невдоволення серед представників ринку EdTech. Освітній аналітик Володимир Страшко у своїй статті для ZN.UA під назвою "Мрія" без мрій: як державні ініціативи руйнують ринок освітніх технологій в Україні" проводить паралелі між цією платформою та контрольованими системами, де поняття "безкоштовності" призводить до монополізації і витіснення приватних учасників ринку.
Проєкт "Мрія" -- це національна цифрова платформа, яка включає електронний щоденник і журнал для шкіл. Її мету сформульовано привабливо: надати кожній школі безкоштовний доступ до сучасного цифрового інструмента, зробити адміністрування освіти ефективнішим і прозорішим: на перший погляд -- ініціатива прогресивна й соціально орієнтована.
Втім, на думку Страшка, з появою "Мрії" школам бракує свободи вибору на ринку освітніх технологій, а сам ринок руйнується.
Запуск платформи "Мрія" має катастрофічні наслідки для українського ринку електронних освітніх сервісів. За нашими підрахунками, щонайменше 10-12 платформ, таких як School Today, Eddy, НІТ та інші, які функціонували в секторі електронних щоденників, втратили свої позиції на ринку. Бізнес-моделі, засновані на платному доступі, виявилися під загрозою. Компанії, що інвестували в свої продукти, змушені або призупинити свій розвиток, або шукати нові напрямки для діяльності, -- зазначає автор статті.
Таким чином, пояснює Страшко, завдяки монопольному становищу "Мрія" витісняє з ринку платформи від приватних компаній, навіть якщо вони якісніші, й тепер ці компанії змушені шукати "вихід за кордон".
"Ми маємо ситуацію, коли з одного боку держава вимагає від бізнесу бути патріотичним, платити податки, створювати продукти. А з іншого -- створює умови, за яких легше просто все вивезти за кордон", -- зазначає освітній експерт.
У цьому парадоксі, як зазначає він, виникає "випадання сенсу" українського EdTech: "Ті, хто досягає справжнього успіху, не працюють в Україні. І не орієнтовані на Україну".
"Це не справжній вільний ринок, а державна централізація, замаскована під поняттям 'доступності', -- зазначає Страшко."
Експерт звертає увагу на те, що проєкт "Мрія" не є волонтерською ініціативою, оскільки в нього інвестовано значні фінансові ресурси, включаючи донорські внески. Хоча представники проєкту стверджують про наміри інтегрувати платформу з бізнес-середовищем, насправді ці співпраці не мають визначеної технічної або фінансової основи. В результаті бізнесам пропонується безкоштовна участь без будь-яких гарантій.
Водночас, згідно з думкою фахівця, в європейських країнах реалізують альтернативну стратегію: державні органи не виробляють власні товари, а вкладають кошти в розвиток інфраструктури, надаючи бізнесу можливість змагатися.
У часи штучного інтелекту та швидкого технологічного прогресу навчальні заклади не можуть продовжувати навчати дітей так, як це робилося у минулому столітті. Освіта, як і багато інших аспектів суспільного життя, потребує кардинальних змін, зокрема через впровадження цифрових технологій.
#Бізнес #Інвестиції #Україна #Податок #Держава (політичний устрій) #Штучний інтелект #Інфраструктура #Експерт #Монополія #Журнал #Дзеркало тижня. Україна #Вільний ринок #Щоденник #Мріяти.
