Забурюй, малюк, забурюй: версія 2025!

Сполучені Штати планують збільшити кількість нових свердловин для підвищення обсягів видобутку нафти та газу. Яке відношення до цього має Україна?

Прихід Дональда Трампа до керівництва суттєво трансформує енергетичну стратегію Сполучених Штатів.

"Ми будемо бурити, малятко, бурити" - таку фразу вживав новообраний Президент під час своєї інавгураційної промови, акцентуючи на важливості видобутку. Цей вислів він також не раз повторював під час виборчої кампанії.

Фразу "Drill, baby, drill" приписують Майклу Стілу - колишньому віцегубернатору штату Меріленд, вона вперше прозвучала у 2008-му на з'їзді республіканців. Стіл активно пропагував морське буріння, як альтернативу залежності від іноземної нафти, адже в той час в США спостерігалися високі ціни на пальне через конфлікти на Близькому Сході.

Ця фраза у виконанні Дональда Трампа має ще амбітніший план. Збільшити і без того рекордно високий видобуток вуглеводнів та ще більше розширити експорт американських енергоресурсів по всьому світу.

Проте почнемо з початку.

Сполучені Штати Америки зробили значний прогрес у зменшенні залежності від імпорту. У 2008 році американські підприємства видобули 598 мільярдів кубометрів природного газу та щоденно виробляли 5 мільйонів барелів сирої нафти і конденсату. Однак до 2023 року ці цифри зросли до 1,12 трильйона кубометрів газу та приблизно 13 мільйонів барелів на день.

Торік, за даними управління енергетичної інформації США (EIA), видобуток сирої нафти встановив рекорд - 13.2 млн б/д і цьогоріч очікується ще більшим - 13.5 млн б/д. Ці обсяги найближчим часом навряд чи будуть побиті будь-якою іншою державою у світі, оскільки жодна не дотягує до такої виробничої потужності.

Проте, схоже, що це ще не остаточна межа. Збільшення інвестицій у буріння нових свердловин газу та нафти надасть Сполученим Штатам можливість продовжувати своє зростання, що дозволить їм ще більше посилити свої позиції на міжнародній арені.

Пік бурових робіт у Сполучених Штатах відбувся в 2014 році, коли нараховувалася безпрецедентна кількість бурових установок, а також було залучено понад 1 мільйон активних свердловин. Це явище стало логічним наслідком сланцевої революції, що мала місце в період з 2008 по 2014 рік.

У цей час, завдяки впровадженню технологій горизонтального буріння та гідравлічного розриву пласта, вдалося радикально змінити і вдосконалити традиційні методи. Цікаво, що за останні десять років частка горизонтальних свердловин зросла з 8% до 21%.

На обсяги видобутку та кількість пробурених свердловин істотно впливали коливання світових цін. Наприклад, у 2015-2016 роках, коли ціни знижувалися, обсяги буріння також помітно скоротилися — практично утричі. Після цього спостерігалися періоди нестабільності в балансі попиту та пропозиції, що особливо посилилося під час пандемії та енергетичної кризи, коли виник профіцит.

Враховуючи життєвий цикл нафтових свердловин, який проходить через фази піднесення і зниження продуктивності, Сполучені Штати продовжують отримувати вигоду від колишньої експлуатації. Сучасний рівень видобутку залишатиметься під впливом нових свердловин, інновацій у технологіях, співвідношення попиту і пропозиції, а також коливань цін на міжнародних ринках. Безсумнівно, що без активізації процесів буріння у найближчі десятиліття продуктивність значно знизиться.

Зараз суттєвим бонусом для нафтогазовидобувників є цифрові інновації і штучний інтелект в які вони вкладають величезні кошти та які все частіше застосовуються на промислах. Так, приміром, Halliburton впроваджує електричні системи для проведення ГРП, що дозволяє знижувати викиди СО2 та операційні витрати.

Nabors Industries впроваджує автоматизовані системи, що знижують залученість персоналу та покращують результати буріння. У свою чергу, Chevron використовує технології Інтернету речей (IoT) для моніторингу та управління своїми процесами в режимі реального часу, що робить видобуток більш оптимізованим.

Згідно з даними EIA, основними регіонами видобутку нафти і газу в США є Техас і Нью-Мексико. Проте незабаром до цього списку може приєднатися також Аляска. Наприкінці 2022 року доведені запаси газу в цьому штаті досягли 3.45 трильйона кубометрів, що складає частину від загальних 19.5 трильйона кубометрів по всій країні.

Аляска стала центральною темою в перших розпорядженнях новообраного Президента, який скасував заборону на буріння у штаті, а також у федеральних водах, що омивають східне та західне узбережжя США. Зокрема, йдеться про територію площею щонайменше 6,5 млн гектарів в Арктиці, де раніше були заборонені роботи з буріння.

Аляска вже освоювалася нафтогазовидобувниками, пік видобутку вуглеводнів був у 1980-х роках. З того часу обсяги виробництва суттєво зменшилися через виснаження деяких родовищ та запроваджені обмеження на розробку нових територій.

Серед факторів, що впливають на ситуацію, є не лише екологічні загрози, про які активно говорять екологічні активісти, акцентуючи увагу на ризиках для унікальних екосистем, які включають ареали проживання білих ведмедів, північних оленів та інших видів. Суворі погодні умови та танення вічної мерзлоти значно ускладнюють процес видобутку, а також будівництво та експлуатацію інфраструктури нафтогазового сектору. Крім того, різні політичні погляди, що змінюються в залежності від того, хто перебуває при владі, постійно коливаються між дозволами та обмеженнями щодо бурових робіт у найпівнічнішому штаті.

Добувна промисловість на Алясці характеризується високими ризиками, що потребують тривалого часу та значних капіталовкладень у розмірі мільярдів доларів. Через це, незважаючи на гучні обіцянки та потенційні економічні вигоди, інвестори проявляють обережність і вимагають стабільних довгострокових гарантій, які залишалися б незмінними, незалежно від політичних змін.

Порівнювати Україну і США я не беруся. Але хочу провести деякі паралелі.

Газова залежність нашої держави завжди була нашим найбільшим викликом. Два роки поспіль й уперше за всі роки незалежності ми проходимо опалювальний сезон на газі власного видобутку. Умовно можемо вважати це своєрідною відправною точкою.

Хоча цей процес розпочався кілька років тому, коли видобувні компанії почали активно створювати нові свердловини, іншого способу значно збільшити виробництво та компенсувати природний спад на родовищах не існує. Американський досвід у цій галузі яскраво це підтверджує.

Торік в Україні закладено трохи більше 140 нових свердловин. Роком раніше - 150, що стало рекордом. Завдяки новим свердловинам видобуток газу в країні зростає другий рік поспіль.

Ця тенденція може і має продовжуватися. А для цього бізнес повинен стабільно працювати, довгостроково планувати та реалізовувати задумане. Будь-які "шторми" у секторі чи кардинальні дії лише стримуватимуть прогрес і відкидатимуть нас на кілька кроків назад.