Від стану невизначеності до активного лідерства в своєму місті: історія Оксани з Краматорська.
Втрата житла, нове місто та потреба починати все спочатку - це щоденна реальність для мільйонів українців. Для жінок вимушене переселення часто несе в собі не лише зміну місця проживання, а й додатковий тягар відповідальності - за дітей, родину та власну інтеграцію в нових умовах.
Щоб підтримати жінок-переселенок, громадська організація "Жіночий хаб 2.0" запустила програму менторської підтримки. Ініціатива реалізується за сприяння програми "Єднання заради дії" (IREX) та фінансується держдепартаментом США.
У межах програми відбулося 77 індивідуальних консультацій для понад 40 жінок. Учасниці могли обрати один формат підтримки: психологічний, коучинговий чи менторський, або ж пройти весь шлях залежно від власного запиту й готовності до змін.
Катерина залишила Харків і оселилася в Полтаві на початку масштабного вторгнення. 24 лютого її застало на третьому місяці вагітності, лише нещодавно повернувшись з лікарні після ускладнень, викликаних COVID-19. Раніше її життя було глибоко пов'язане з IT-сферою: вона обіймала посаду інженерки з якості та займалася менторством у навчальних програмах однієї з провідних IT-компаній України.
Катерина так і не повернулася до ІТ. У новому місті, ставши мамою, вона відчула потребу в іншій діяльності — такій, що дозволяє поєднувати професійні обов'язки з материнством і забезпечує активне спілкування з людьми.
"Мій основний драйвер - це спілкування з людьми й можливість з'єднувати їх із їхніми бажаннями. Коли людина досягає свого, вона стає щасливішою. А якщо навколо більше щасливих людей, і мені, і моїй доньці легше жити", - каже Катерина.
Переїзд став для неї справжнім початком нового життя. У Полтаві її коло знайомств виявилося досить обмеженим: лише кілька матерів з групи для дітей та сусіди. Всі її професійні зв'язки залишилися в Харкові.
"Вона згадує: 'Здавалося, що потрібно все з нуля - і кар'єру, і місто, де жити, і коло людей навколо себе'."
На одному з заходів громадської організації "Жіночий хаб 2.0" Катерина була присутня як гість, і саме там їй запропонували приєднатися до програми менторства в рамках ініціативи "Єднання заради дії". Спочатку вона відмовилася, вважаючи, що "інші потребують цього більше". Проте згодом її думка змінилася, коли вона дізналася, що основною вимогою є не "ступінь потреби", а бажання брати участь і діяти.
В рамках програми Катерина мала можливість працювати з менторкою, коучем та психологинею. Завдяки співпраці з менторкою вона відкрила для себе нові шляхи розвитку, такі як взаємодія з громадськими організаціями, грантові можливості та партнерства. Під керівництвом коуча вона навчилася відокремлювати важливе від другорядного, адже раніше намагалася впоратися з усім одночасно. А працюючи з психологинею, Катерина зрозуміла, як поєднати в собі "перфекціоністку" та "бунтарку", ставши одночасно структурованою та креативною, не боячись виходити за рамки стандартів.
Постепенно це призвело до формування її теперішньої спеціалізації — співпраця з підприємцями через коучинг та консультативну діяльність, що базується на застосуванні метафоричних асоціативних карт.
"Мені важливо допомагати власнику чітко сформулювати свої цілі та зрозуміти, які внутрішні установки впливають на його управлінські рішення. Це дозволяє побачити, на що фактично витрачаються час і зусилля та де виникає перевантаження або втрата фокусу", - пояснює Катерина.
Після завершення програми вона модернізувала свої послуги, більш чітко окреслила своє позиціонування та ризикнула спробувати нові формати. Одним з таких нововведень стали ресурсні зустрічі для жінок, які проходять у жіночому просторі в Полтаві.
Головний результат програми Катерина описує як "дозвіл бути собою" - з власною автентичністю, структурою й сміливістю монетизувати свій досвід. А девіз "коли, як не зараз", який вона почула від команди IREX, став для неї нагадуванням: відкладати зміни більше немає сенсу.
Оксана змінила місце проживання з Краматорська на Полтаву у 2022 році. До початку війни вона займала посаду в апараті Донецького окружного адміністративного суду. Крім того, була активною учасницею громадського життя: входила до консультативної ради при Краматорській міській раді, яка називалася "Батьківська рада", і сприяла налагодженню комунікації між батьками, місцевою владою та навчальними закладами.
Після того, як вона змінила місце проживання, деякий час залишалася працювати в суді віддалено, оскільки установа повністю перейшла на онлайн-формат. Проте її внутрішній стан зазнав змін: вона відчувала розгубленість, депресію та дезорієнтацію в новому місті.
"Я усвідомила, що мені необхідно віднайти свою опору. Потрібно організувати своє життя та знайти своє місце в Полтаві," - ділиться спогадами Оксана.
Першим етапом був тренінг під назвою "Стійкість у умовах війни", а потім розпочалася програма менторства. У затишному та безпечному середовищі учасниці здобували навички в розпізнаванні власних емоцій, вчилися реагувати на важкі моменти, підтримувати себе та оточуючих, а також уникати затримки в стані тривоги.
Але ключовим для неї стало інше - відчуття, що вона не одна у своєму стані. "Всі жінки, які туди прийшли, були в розгубленості, у страху, без внутрішнього ресурсу. І дуже важливо було просто це побачити й зрозуміти: тобі не "одній так важко". Коли гуртуєшся, переносити ці стани значно легше", - каже Оксана.
Це відчуття єдності та підтримки одне одного вона вважає найважливішим досягненням своєї участі в програмі.
Це дало Оксані внутрішній ресурс діяти далі. Вона подала документи до Полтавської ради ВПО - дорадчого консультативного органу при місцевій владі. Спочатку стала членкинею, а пізніше колеги обрали її головою.
"Рада ВПО - це місточок між органами місцевого самоврядування та переселенцями, які живуть у громаді. Ми працюємо на волонтерських засадах, але фактично щодня допомагаємо людям із їхніми питаннями", - пояснює Оксана.
Юридична освіта, що раніше зосереджувалася переважно на адміністративному праві, стала основою для нового етапу. У Раді ВПО існує широкий спектр запитів — від сімейних справ до адміністративних конфліктів. Це спонукало Оксану відновити та розширити свою юридичну практику: сьогодні вона консультує внутрішньо переміщених осіб, допомагає з оформленням документів і продовжує свій професійний розвиток як юристка.
Оксана без вагань стверджує, що участь у таких програмах – це обов'язково варто спробувати.
"Ці програми створюють нові можливості. Вони допомагають розширити мережу контактів, відкривають двері для нових партнерств, а також дозволяють ознайомитися з іншими громадськими організаціями, ініціативами та людьми," - зазначила вона.
Де знайти шанси?
Знайти програми, стипендії та навчальні ініціативи для ВПО можна:
#Українці #Реальність #Юрист #Організація громади #Коронавірус #Діалог #Харків #Онлайн #Інформаційні технології #Психологія #Місцеве самоврядування #Волонтерство #Краматорськ #Депресія (психологія) #Тренінг #Полтава #Вагітність #Лідерство #Стипендія #Метафора #Бізнес #Критерій #Коучинг
