Данилюк-Ярмолаєва: Нехай Сполучені Штати стануть на захист наших металевих ресурсів від агресії Росії | Еспресо

Зброя для України від Сполучених Штатів в обмін на сировину – це один з аспектів мирного плану, запропонованого Зеленським, який він обговорював під час свого візиту до США минулого року. Ця ідея отримала підтримку від бізнесмена Дональда Трампа.

Протягом останніх кількох тижнів західні медіа активно обговорюють необхідність встановлення миру між Україною та Росією. Тим часом російська сторона інтенсивно заповнює інформаційний простір своїм баченням святкувань на 9 травня. У цей же час Кіт Келлог, близький соратник Трампа і спеціальний посланець у справах війни, робить рішучі коментарі з цього приводу.

Перша, варта уваги -- що США настійливо радять Києву використати час перемирʼя для проведення демократичних виборів. Щобільше, Келлог натякнув, що на них може піти більше ніж один кандидат. І це тонкий натяк Зеленському не ставити палиці в колеса тим, хто у рейтингу довіри має безпрецедентну підтримку.

Трамп шукає шляхи для того, щоб змусити Росію повернутися до переговорів. Найефективнішим інструментом у цьому випадку є погроза запровадження нових санкцій. Спеціальний представник Келлог повідомив, що президент США Дональд Трамп готовий подвоїти санкції проти Росії, щоб покласти край війні в Україні. Наразі, навіть після "нафтогазового" прощального пакета від адміністрації Байдена, він оцінює їхній вплив на рівні 3 з 10. На жаль, можна з упевненістю стверджувати, що якби Вашингтон не стримувався у запровадженні дійсно жорстких санкцій, Росія могла б зазнати поразки у цій війні ще у 2022 році.

Також зверніть увагу: Трамп має рацію, у нас дійсно є природні ресурси. Проте існує один важливий аспект.

Поки Захід аналізує свої стосунки з Росією, важливо залишатися реалістами. Чому не розглядати варіант обміну постачання зброї на можливість отримання доступу до стратегічних рідкісноземельних мінералів? Це може бути вельми вигідним кроком.

Очевидно, що на нинішньому етапі війни та легкого короткочасного перемирʼя нам не світять гарантії безпеки. Та й питання 200 тисяч миротворців більше на словах. Нам потрібна зброя і її має бути багато.

Американці самі почали обговорювати концепцію, яку умовно можна назвати "дикобразною стратегією" для України. Суть її полягає в підготовці країни до можливого вторгнення, так щоб у потенційних агресорів навіть не виникло бажання атакувати. Це виглядає особливо актуально в контексті, де наступний етап конфлікту з Росією здається неминучим.

Тим паче нагадаймо собі, як на зорі російсько-української війни США взагалі ставило штучні обмеження на всілякі види зброї. І як розповів мені в інтервʼю колишній посол України в США Валерій Чалий, експрезидент Барак Обама взагалі не цікавився питанням війни в Україні. "У нього очі горіли виключно на те, як роззброїти Україну", -- сказав дипломат.

Тож коли Дональд Трамп -- ексцентричний політик, популіст, але все ж бізнесмен висловлює зацікавленість в українських мінералах, треба чіплятись за цю можливість. В якісь роки до нападу Росії -- у нас би організували на мітинги протесту агресивних бабусь з закликами: "Не отдадим наше богатство американцам". Але коли ти бачиш новини про те, як син Януковича "Саша-Стоматолог" сколотив мільярдні статки, продаючи вугілля в окупованого Донбасу до Туреччини -- питання, а хто з пересічних мешканців Донбасу отримав бонуси? Хіба що у вигляді розбитих міст російськими окупантами.

Читайте також: Обмін рідкісноземельних металів на військову підтримку від США є вигідною угодою. Колонка Віталія Портникова.

Продовжуючи тему. Після початку широкомасштабного вторгнення, РНБО оприлюднила дані про російських олігархів, які наживалися на українських ресурсах і вкладали кошти в оборонну промисловість РФ. Серед них були не лише такі відомі постаті, як Фрідман і Дерипаска, але й багато малознаних бізнесменів, які вивозили в Росію щебінь, пісок та навіть ліс. Жоден з цих персонажів не закликав Кремль зупинити війну, не організував жодних протестів і навіть не з’явився на публіці в футболці з написом "Ні – війні!". Для заможних росіян Україна залишалася лише територією для бізнесу та відпочинку, де завжди можна було насолодитися життям, смачно поїсти та "завести знайомства з красивими дівчатами", як це влучно сформулював відомий блогер Артемій Лебедєв. Він також серед тих, хто нудьгує за відпочинком і розвагами в Одесі.

Що конкретно привернуло увагу Трампа до України? Це мінерали, необхідні для виготовлення смартфонів, акумуляторів, магнітів, лазерів та інших технологій. США та Китай розгорнули справжню гонитву за цими ресурсами по всьому світу — це не лише змагання за вплив у Глобальному Півдні, але й інтерес до Гренландії.

В Україні стратегічні рідкоземельні -- літій, берилій, графіт, титан, нікій і кобальт.

Дивно, але для команди Трампа всі ці ресурси знаходяться саме в регіонах від центру до сходу України. Зокрема, це Кіровоградська та Дніпропетровська області. У південно-східній частині розташовані родовища в Донецькій і Запорізькій областях, з яких деякі наразі перебувають під окупацією.

Отже, залишається питання: чи справді Дональда зацікавлять запаси танталу та ніобію, які є надзвичайно важливими для виготовлення новітніх напівпровідників і акумуляторів?

Ознайомтесь також з: Трамп та українські рідкісноземельні елементи.

Цікавим прикладом служить літієве родовище Шевченківське, яке розташоване неподалік від Курахового. У січні цього року представники "Росатома" подали запит на отримання ліцензії для видобутку літію. Раніше, за інформацією мера Маріуполя Петра Андрющенка, у Донецьку представники Атомредметзолото (гірничорудний підрозділ державної корпорації "Росатом") отримали затвердження "дозвільних документів" на видобуток літію в так званому кабінеті міністрів "ДНР" ще до початку окупації.

Усе це вказує на одне.

Або ж наші природні ресурси опиняться в руках загарбників, що дозволить їм зміцнити російську оборонну промисловість, яка використає кілька місяців припинення вогню для модернізації та виправлення своїх попередніх помилок у "спеціальній військовій операції на Україні". Або ж існує інший варіант — надійно обміняти наші рідкісні метали на зброю та зацікавленість американського бізнесу в захисті своїх інтересів від російської агресії.

В Україні не бракує російських посіпак, які десятиліттями розказували про те, як не треба пускати сюди Захід. Згадаймо -- потужні мітинги на Донбасі, коли американські кампанії вивчали видобуток сланцевого газу. У підсумку -- ні газу, ні миру, ні перспектив. Зате в повному шоколаді ті, хто брехав людям в очі, а зараз спокійно в Росії рахує долари за вугілля та зерно з окупації.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, професійна журналістка.

Редакція не завжди підтримує думки, які висловлюють автори блогів.