На кінець 2025 року конфлікт в Україні перейшов у стадію позиційного протистояння, що за своєю суттю нагадує Західний фронт часів Першої світової війни, проте з урахуванням сучасних технологічних досягнень. Жодна зі сторін не здатна суттєво змінити стратегічну ситуацію на полі бою.
Ця ситуація, що характеризується стабільною невизначеністю, виявилася вигідною для багатьох політичних еліт як в Україні, так і в Росії, а також відповідає інтересам основних глобальних акторів.
Українська еліта. Тривалий воєнний стан створює умови для управління державою в умовах військової диктатури, що дозволяє відкладати на невизначений термін проведення вільних виборів, відновлення нормальної діяльності засобів масової інформації, а також ускладнює можливість притягнення до політичної відповідальності за невдачі, корупційні скандали та тиск на опозиційні сили.
Єдина гостра проблема - це дефіцит людського ресурсу, проте без активних наступальних дій вона поки не досягла свого апогею.
Російська еліта. Війна забезпечує економічний розвиток на військових основах, де армія та оборонна промисловість виступають єдиними шляхами підвищення соціального статусу та джерелами доходу. Це характерна та, з точки зору підтримки режиму, критично важлива ситуація для Росії, що має в своєму розпорядженні великі ресурси, союзників та ядерний потенціал.
Припинення війни без "Перемоги" загрожує гострими соціальними конфліктами та можливим розпадом країни. Таким чином, продовження конфлікту, або "Перемога" (яка є лише передднем наступної війни проти Європи чи Казахстану), безумовно вигідне Кремлю.
Європа. Намагаючись відновити свій військовий потенціал, Європа воліє, щоб війна закінчилася в Україні. Слабкість її армій, викликана довготривалим роззброєнням демократичними лівими урядами, робить її не готовою до прямого протистояння з Росією.
В'яла реакція на російські провокації лише підтверджує цю неготовність. Європі стратегічно вигідно, щоб українська війна тривала якомога довше, стримуючи російську загрозу на східних кордонах.
Америка. У контексті внутрішніх змін та підготовки до важливого протистояння з Китаєм, Сполучені Штати не прагнуть залучатися до конфліктів на відстані. Одночасно, відмова від підтримки України може загрожувати знищенням цілісності їхньої альянсової мережі.
Сучасний стан справ в Україні, де витрачаються ресурси і людські ресурси Росії, Китаю та Ірану, є цілком прийнятним для Сполучених Штатів. Америка має можливість діяти як посередник у мирних переговорах, при цьому зберігаючи свої стратегічні інтереси, не залучаючись безпосередньо до конфлікту.
Китай. Війна в Україні створює вигідні умови для Пекіна, адже вона послаблює позиції США і слугує майданчиком для випробування нових військових технологій. Сучасна криза в будівельному секторі, американські митні збори та західна монополія на виробництво надпотужних чіпів обмежують можливості Китаю. Тому для нього більш привабливими є сценарії, що призводять до глобальної дестабілізації: атаки Росії на Сувалки (з метою дискредитації НАТО), на Жешув (для зриву постачань в Україну) та на Велдховен (знищення заводу ASML).
Тривалість війни також вигідна так званій "Третій силі" — Індії, Туреччині, Саудівській Аравії та Ірану, які використовують цей конфлікт для реалізації своїх регіональних цілей, розширення торгових можливостей та підвищення цін на енергетичні ресурси.
Таким чином, війна триває, оскільки вона, тією чи іншою мірою, відповідає інтересам усіх ключових геополітичних гравців.
Існує чотири потенційних сценарії розвитку подій для України:
Сценарій: Стратегічна військова невдача, прорив лінії фронту, втрата важливого міста або невдача в мобілізації. Це піднімає питання серед західних партнерів про доцільність подальших фінансових вкладень.
Результат: Україні нав'язують мирну угоду, яка фіксує її поразку, підлеглий статус та відхід значних територій Росії. Територія, що залишилася, перетворюється на сіру зону під жорстким впливом Москви. Економіка остаточно стає сировинним придатком, власність перехоплюють афілійовані з Росією групи. Демографія руйнується, інституції деградують. Через 5-10 років Україна перетворюється на депресивний регіон "русского міра".
Ймовірність: Зараз невелика, але зростає із затягуванням війни. Для Європи це відстрочена війна, оскільки за падінням України історично завжди слідувало вторгнення чужих армій на її територію.
Сценарій: Російські збройні сили отримують поразку, що призводить до хаотичної ситуації в країні. Різні регіони оголошують про свою незалежність. Українські війська наближаються до кордонів, встановлених у 1991 році.
Висновок: Військова перемога не змінює внутрішні умови. Застаріла, неефективна та корупційна політична верхівка отримує моральну легітимацію: "адже ми перемогли Росію!". Усі спроби впровадження реформ відкидаються під приводом "не втручайтеся в справи переможців".
Зовнішні обставини: Європейські країни втрачають стратегічну зацікавленість у підтримці, вважаючи, що загроза вже минула. Сполучені Штати зосереджуються на Китаї. Україна, ймовірно, не отримає компенсацій від нової, нестабільної Росії, оскільки для Заходу буде вигідніше зосередитися на стабілізації самої Росії.
Внутрішні чинники: руйнівні наслідки, мінні поля, мільйони людей з проросійськими настроями та травми, завдані війною. На фоні відсутності нової еліти та збереження старих інститутів розпочинається прискорене "грабування", оскільки ресурсів для тривалого відновлення не вистачає. Це призводить до нової хвилі еміграції – ветеранів, які втомилися від корупції. В історії України така комбінація вже двічі ставала причиною Руїни.
Сценарій: Лінія фронту стабілізується, відбувається формальне "замороження", яке насправді є поступовою ерозією. Стратегічна ситуація залишається без змін.
Влада: Режим зручний для української влади, яка продовжує ручне управління через воєнний стан. Зручний він і для Росії, яка продовжує внутрішню мобілізацію.
Захід: Допомагає рівно настільки, щоб Україна не програла і не виграла, оскільки будь-яка розв'язка тягне за собою непередбачувані наслідки.
Україна: Економічна сфера повністю підпорядковується військовим потребам, залежить від державних замовлень, а приватний сектор залишається на стадії стагнації. Демографічний спад перетворюється на серйозну кризу, мільйони українців обирають життя за межами країни. Держава, що зазнає позиційного конфлікту, не здатна інтегруватися в сучасні технологічні ланцюги, такі як штучний інтелект та інноваційні технології.
Висновок: За 5-10 років Україна може стати бідним військовим буфером, виконуючи роль "Нічної Варти на Стіні". Це буде героїчно, подібно до Спарти, але з аналогічним результатом.
Сценарій: Єдиний шлях до розвитку. Він передбачає складний компроміс: Росія повинна відійти, але залишитися живою (щоб зберегти підтримку з боку Заходу), в той час як Україні слід тимчасово, де-факто, визнати втрату певних територій. Це створює можливості на кілька наступних років.
Ключові елементи:
Перетворення еліт і зміна правил гри: Без комплексної люстрації, переходу до моделі управління, заснованої на меритократії, та справжньої політичної конкуренції, шанси на успіх будуть мінімальними. Країна ризикує повернутися до одного з трьох попередніх сценаріїв. Увага на трансформаційні процеси: перемир'я відкриває можливість для позбавлення від найбільш "токсичних" і розгромлених регіонів, які можуть стати "троянським конем", і дозволяє зосередитися на внутрішніх перетвореннях.
Перспективи: Нова еліта має можливість втілити серйозні реформи, залучити технологічні компанії, повернути частину діаспори та трансформувати країну на регіональний центр вільного бізнесу та інновацій, а не залишати її в статусі постійного полігону.
Загроза: Росія продовжує бути зовнішнім хижаком, але саме ця загроза утримує Захід у режимі підтримки, а українське суспільство - у тонусі. Імовірність цього сценарію мала, але це єдина траєкторія, яка веде до зростання, а не до повільного вмирання.
Час стає ворогом України. Кожен новий місяць війни руйнує перспективи, погіршуючи демографічну та економічну ситуацію. Основні моменти для порятунку:
Світ: Необхідно знаходити компроміс, поки ще є можливість для цього.
Території: Тимчасово окуповані території варто розглядати як "троянського коня". Незалежність і люди важливіші за території. Кордони можуть змінюватися, але території мають звичку повертатися, якщо є куди - тобто, якщо є сильна держава та нація.
Основні ризики, які можуть призвести до катастрофічних наслідків:
Стара еліта: Вона втратила моральне право керувати нацією.
Продовження війни: Постійний конфлікт руйнує людський капітал та економіку.
Фрагментація суспільства: Внутрішні чвари є самогубним кровопусканням.
Жорстка позиція: Неприйняття того, що немає вічних друзів, а лише стабільні інтереси.
Ключ до порятунку України закладається в таких етапах: встановлення миру, формування нової еліти, запровадження меритократії, створення відкритої системи, здійснення технологічного прогресу та побудова майбутнього.
"Часовий проміжок для втілення цього сценарію є надзвичайно обмеженим, становлячи всього 1,5-2 роки."
#Китай (регіон) #Росія #Іран #Україна #Опозиція (політика) #Європа #Москва #НАТО #Мобілізація #Суспільство #Геополітика #Економіка #Російська мова #Північна та Південна Америка #Корупція #Демократія #Перша світова війна #Казахстан #Воєнний стан #Туреччина #Західна Європа #Московський Кремль #Арсенал #Індія #Дефіцитні видатки #Пекін #Монополія #Нація #Саудівська Аравія #Еліта #Диктатура #Ліфт #Мир #Жешув #Спарта #Західний фронт (Друга світова війна) #Троянський кінь #Сувалки
