Чому видача російського воєнного злочинця до Литви є знаковою подією в історії?

Перша в історії екстрадиція російського військовополоненого в іноземну державу для правосуддя - це сигнал для росіян, що не тільки Україна може їх судити за воєнні злочини, а таку кількість воєнних злочинів, яку вже задокументували, не здатна ефективно розслідувати жодна країна

Україна здійснила історичний крок, вперше передавши російського військового іншій державі для проведення судового розгляду. Мова йде про старшого матроса військової поліції, якого Збройні Сили України захопили в полон на Запорізькому фронті поблизу населеного пункту Роботине. Йому пред'явлено звинувачення в незаконному утриманні, катуванні та жорстокому поводженні з цивільними особами і військовополоненими. Серед його жертв – громадянин Литви, тому судовий процес відбудеться саме в Литві. Чому важливо передати цього російського військового до Литви замість суду в Україні, а також чому необхідно ідентифікувати російських воєнних злочинців і збирати свідчення по кожному випадку? Про це йдеться в бесіді з адвокатом, правозахисником і головою громадської організації "Справедливість для Українців" Юрієм Білоусом, який представляє інтереси осіб, що постраждали від злочинних дій російських сил.

Передачу російського військовополоненого в Литву назвали історичною подією для правосуддя. Чому важливо судити його саме в Литві, а не в Україні?

Це унікальний випадок, коли російського військового екстрадують до іншої країни, зокрема до держави-члена Європейського Союзу, для проведення судового розгляду щодо воєнних злочинів, вчинених в Україні. Це перший подібний прецедент. Раніше було зафіксовано випадок Яна Петровського, якого у цьому році засудили до довічного ув'язнення у Фінляндії, але він самостійно перетнув кордон цієї країни. Проте екстрадиція військового досі не відбувалася.

Які переваги це приносить міжнародному співтовариству з юридичної точки зору? Адже справедливість і солідарність повинні реалізовуватися на практиці. Це позитивний сигнал для інших держав, як у межах Європейського Союзу, так і на глобальному рівні: злочини, скоєні російськими агресорами в Україні, мають бути покарані через кримінальне переслідування в інших країнах. Адже ці дії порушують мир та безпеку людства.

Злочини, скоєні щодо литовського громадянина, є типовим явищем для російських військовослужбовців, яке спостерігається не лише у 2022 році та в Запорізькій області, але й на всіх нині окупованих територіях. Ця практика виявляється скрізь, де присутні російські війська, і де вони взаємодіють з цивільними особами або з військовими, які потрапили в полон. Катування, жорстоке поводження та знущання — ці акти насильства є злочинами проти людства, загрозою для миру й людяності, і вони не повинні мати кордонів.

Екстрадиція підозрюваного, пов'язана з подіями, що сталися кілька років тому в нашій країні, до іншої держави є важливим сигналом для росіян: судити їх можуть не лише в Україні, а й в інших країнах. Це стосується не тільки Міжнародного кримінального суду, який не має можливості притягнути до відповідальності простого морського піхотинця, оскільки його юрисдикція поширюється виключно на вище політичне та військове керівництво. Така практика називається універсальною юрисдикцією, коли країна може судити за злочини, скоєні в іншій державі.

Чи багато задокументованих випадків, коли потерпілими від російських воєнних злочинів є іноземці?

Вважаю, що мова може йти про десятки, якщо не сотні постраждалих. В нашій країні проживає чимало іноземців. З огляду на обсяги злочинів, скоєних росіянами, можна з упевненістю стверджувати, що це не поодинокі інциденти, коли жертвами стають громадяни інших країн. Що стосується Литви, то це далеко не єдина справа, яка перебуває під слідством.

Німеччина проводить розслідування злочину щодо громадянина Німеччини в Гостомелі. Я, до речі, беру участь у цій справі на стороні постраждалих, і вона зараз розглядається в суді в Україні. Тоді, в Гостомелі, російські війська вели вогонь по цивільних автомобілях. Один із них належав німецькому громадянину, який приїхав до України заради своєї коханої. Уявіть собі цю ситуацію. На щастя, він вцілів.

Франція розпочала розслідування приблизно десяти справ, пов'язаних із воєнними злочинами проти своїх громадян, які загинули в Україні. Найновіший випадок стосується смерті французького журналіста, що трапилася місяць тому. Проте наразі судових слухань ще не відбулося. Що стосується Литви, я впевнений, що процес проти цього російського військового відбудеться в найближчому майбутньому.

Ми прагнемо до того, щоб російські військові, які брали участь у конфлікті в Україні, не могли знайти безпечний притулок на території жодної країни Європейського Союзу. Це стосується всіх, незалежно від того, чи є постраждалими громадяни Естонії, Литви, Латвії, Франції, Німеччини чи України. Проте важливо, щоб розслідування не лише ініціювались, а й завершувались чіткими результатами.

Іноді виникає питання, чому слід зосереджуватися на осудженні окремих російських солдатів, коли справжніми винуватцями є ті, хто видає накази, зокрема такі особи, як Путін та військове керівництво Росії. Чому так важливо виявляти кожного індивідуального злочинця, адже це часто є досить складним завданням?

Бо йдеться про різні злочини. До прикладу, того ж таки піхотинця, танкіста, чи пілота якогось літака, неправильно судити за початок, підготовку, планування і ведення війни, бо вони виконують накази вищого керівництва.

Злочини на місцях виконують певні особи, і саме ці росіяни вбивають, ґвалтують та катують полонених. За такими діями стоять конкретні люди. Основний принцип міжнародного кримінального права полягає в індивідуальній відповідальності за скоєні злочини. Іншими словами, той, хто вчинив злочин, має понести за нього відповідальність.

Це зовсім не знімає з порядку денного питання про відповідальність Путіна за організацію, початок, ведення та продовження війни. Владімір Соловйов має понести відповідальність за підбурювання до воєнних злочинів і злочинів проти людяності, а також за заклики до геноциду, що є окремим кримінальним правопорушенням. Кожен, хто безпосередньо скоює злочини, повинен бути притягнутий до відповідальності.

А скільки вже таких злочинців вдалося ідентифікувати й зібрати доказову базу?

Згідно з найновішими відомостями, наразі зафіксовано близько 191 тисячі зареєстрованих військових злочинів. Однак ця цифра може бути значно більшою, оскільки ми не маємо контролю над усіма територіями...

Ефективно провести розслідування такої кількості воєнних злочинів просто неможливо. Це стосується не тільки нашої країни — навіть для найбільш розвинених держав світу це завдання є надзвичайно складним. Хоча зафіксувати факти злочинів можна, здійснити їх ефективне розслідування — ні. Адже в рамках кримінального процесу необхідно доводити провину конкретної особи через наявність доказів, дотримуючись правових процедур. Отже, розслідувати всі воєнні злочини не представляється можливим. Наша система також страждає від нестачі ресурсів, оскільки життя триває, і потрібно вирішувати інші питання: шлюборозлучні процеси, адміністративні справи, ДТП, а також бізнесові суперечки. Натомість для Литви, де був вчинений злочин проти її громадянина, це стане першим судовим процесом. Він відкриє шлях до застосування універсальної юрисдикції. Як правило, злочини розслідуються та судяться в тій країні, де вони сталися. Тому важливо, щоб подібні процеси відбувалися в багатьох країнах. З боку Литви це є значним політичним кроком.

Ви підняли важливе питання стосовно збору доказів. У одному з висловлювань адвоката Андрія Думанського, який спеціалізується на захисті інтересів російських військових у судах, зазначається, що справи, з якими він має справу, часто виглядають штучно сконструйованими. Він підкреслює, що судді сприймають ці докази через упереджене ставлення до російських військових. Чи може це в майбутньому викликати проблеми для нас? Чи можливо, що така недостатньо обґрунтована або неправильно оформлена доказова база стане підставою для оскарження вироків, винесених стосовно російських військових?

На 100%. Це вже створює проблеми. Якщо доказова база слабка і розрахунок лише на те, що ми всі солідарні у тому, що росіяни злочинці та негідники, війна несправедлива і ми праві, а вони в усьому не праві. Якщо лише на цьому будуть будуватися судові процеси та обвинувальні акти, це створить численні проблеми в майбутньому. Бо росіяни, скільки буде існувати їхня держава, завжди будуть докладати максимум зусиль, щоб поставити під сумнів взагалі воєнні злочини, які вони тут вчиняли. Якщо у нас будуть слабкі бездоказові вироки - ми самі за них зробимо цю роботу.

На даний момент я висловлюю думку від імені адвоката потерпілих — їм зовсім не потрібен вирок, який згодом може бути анульований. Потерпілим не важливо засуджувати осіб, які можуть мати безліч негативних рис, бути злочинцями та навіть мати ненависть до українців, якщо вони не винні у конкретному злочині стосовно них чи їхніх рідних.

Сьогодні все частіше вживається термін "повторна ретравматизація". Люди, які стали жертвами воєнних злочинів, зазнають нових травм на кожному судовому засіданні. Ці процеси можуть тривати довго і часто відбуваються без належної чуйності до потерпілих, без розуміння їхніх переживань. А якщо судові рішення виявляться необґрунтованими, а доказова база – слабкою, це стане справжнім знущанням над жертвами, порушенням основних принципів правосуддя, а також приниженням української судової системи і всього суспільства.

Якщо вирок згодом буде скасовано, хто зазнає наслідків? Можливо, конкретний суддя відчує це на собі, але в першу чергу постраждають ті, хто став жертвами.

Вчора в мене відбувся суд. Протягом трьох років ми навіть не зрушили з підготовчої стадії, і потерпіла приходить на кожне засідання. Її чоловіка та рідного брата вбили, і вона знайшла їх у їхньому ж будинку — місці, де зараз живе сама. Уявіть, які емоції вона переживає щоразу, коли заходить до зали. Вчора прокурор не прийшов. Я б ще зрозумів це, якби таке сталося вперше, але це вже не вперше. Я підняв питання про те, щоб притягнути його до відповідальності, якщо його відсутність не буде виправданою або ж буде вважатися неповажною.

Чи варто розглянути можливість створення спеціалізованого відомства, яке б займалося розслідуванням і представленням справ воєнних злочинів у суді? Це дозволило б прокуророві зосередитися на засіданнях, не відволікаючись на інші справи, які його більше цікавлять.

Існують такі підрозділи, але їх не вистачає в усіх регіонах. В прокуратурах і Національній поліції є спеціалізовані групи, які займаються розслідуванням воєнних злочинів і представництвом у суді. Не скрізь ситуація така критична. Наприклад, я співпрацював з прокурорами в Херсоні у двох справах – вони були відкриті для спілкування, і я без жодних труднощів отримав усі необхідні матеріали для потерпілих та інших інстанцій.

Нам варто внести деякі зміни до процесуального законодавства, зокрема, що стосуються дисципліни всіх учасників процесу. Як адвокат хотів би сказати про прокурорів погано, але є різні випадки, тому часом це стосується і суддів, і всіх інших.

Після завершення судового процесу над майором Олександром Кондратьєвим за воєнні злочини, вчинені у 2022, фото: Facebook Юрія Білоуса

Скільки вже завершених судових процесів стосується воєнних злочинів, скоєних Росією, і які з них мають остаточні рішення?

Схоже, що їх кількість складає приблизно 100. Російський парламент раніше охрестили "божевільним ксероксом". Але суди не можуть функціонувати в такому режимі. Якщо ми зосередимося лише на швидких рішеннях, це призведе до негативних наслідків. Нам потрібно відрізнятися від Росії.

У моїй практиці наразі зафіксовано два вироки: один з них передбачає 11 років тюремного ув'язнення, а інший – 10 років. Також було визначено моральну та матеріальну компенсацію за спричинену моральну шкоду. Проте постає питання: як реалізувати ці вироки? Незважаючи на це, існує певне задоволення для громадян, адже держава провела розслідування, а суд ухвалив рішення. І хоча це рішення може здаватися формальним, його значення є надзвичайно важливим.