Ще до того, як вишиваний одяг здобув популярність, харків'янка Наталка та її брат Артем заснували бренд "Франі". Ця компанія спеціалізується на створенні оригінальних та автентичних вишиванок, суконь, сорочок і національних костюмів.
Ключ до успіху полягає у вивченні візерунків та високій якості, що забезпечила популярність продукції як на сході, так і на заході, а також за межами країни.
У 2007 році все почалося, і ініціатором став мій брат. У 2006 році він вирушив до Києва, де, можливо, побачив молодика в джинсах та вишиванці. Він тоді подумав: "Як же це класно! Чому в Харкові немає нічого подібного?" І так виникла його ідея.
Ані Артем, ані Наталка не мали професій у швейній справі, не були кравцями чи дизайнерами. Проте вони вирішили здобути ці навички, слідуючи своїм мріям.
Окрім базових умінь, Наталка вирішила зануритися в історію традиційної вишивки, досліджуючи стародавні узори та адаптуючи їх для створення сучасних варіантів. Коли її бізнес уже був сформований, розпочалося повномасштабне вторгнення.
Було п'яте ранку, коли я ще спала вдома на Салтівці. Мій чоловік розбудив мене, сказавши: "Прокидайся, почалася війна." Я спочатку не зрозуміла, що відбувається, і відповіла: "Ні, я хочу ще поспати." Але згодом прокинулась і вирушила до магазину, поки він пішов заправляти машину. Спочатку ми сподівалися просто доїхати до мами, яка живе в двадцяти кілометрах від нас, щоб перечекати там. Проте згодом ми вирішили їхати до Тернополя. Мені пообіцяли, що наша подорож триватиме лише три дні, разом з моїм братом і чоловіком.
Але три дні перетворилися на цілий місяць. Харків'яни, які волонтерили у Тернополі, залишили тут свій бізнес. У квітні, під час обстрілу "ТЦ Барабашова", один з магазинів компанії зазнав серйозних пошкоджень, а частина товарів була знищена. Тоді підприємці вирішили перенести виробництво до Тернополя, де швидко здобули популярність. Проте, незважаючи на успіх, їх тягнуло назад додому. І через рік вони повернулися.
Зокрема, якщо переїзд на захід супроводжувався підтримкою держави в межах програми релокації, то повернення до прифронтового Харкова та перенесення виробництва знову стало можливим лише за власний кошт.
По-перше, навколо стало значно тихіше, як зазначили мої друзі. По-друге, я - така людина, яка наділа одні й ті ж джинси і не знімає їх постійно. Я відчуваю любов до свого дому і дачі, мені просто хочеться повернутися туди. Крім того, у мене виникли труднощі з пошуком працівників. Тернопіль - дуже маленьке місто. Можливо, я могла б знайти когось і навчити, але в моїй голові було переконання, що я не залишуся там назавжди, а вкладати в навчання - це не лише місяць чи два, це пів року або й рік. І ще моя вишивальниця обіцяла повернутися з Чехії. Все складалося не без причин.
Наталка зазначає, що, незважаючи на обстріли та небезпеки, вони не лише створюють якісні та автентичні сукні й сорочки, а й є одними з небагатьох в країні, хто шиє повні національні костюми для творчих колективів. Вони завжди відповідально підходять до виконання замовлень і дотримуються термінів. Підтримати їхню роботу та замовити вишиванки можна на сайті: frani.com.ua.
#Бізнес #Товари #Чеська Республіка #Дизайн #Держава (політичний устрій) #Київ #Роздрібний магазин #Одяг #Харків #Сорочка. #Тернопіль #Вишиванка #Джинси. #Українська вишиванка
