24 листопада у Львові відбудеться прощання з чотирма героями, які захищали Україну.

У понеділок, 24 листопада, Львівська громада попрощається із військовослужбовцями Олександром Безуглим, Романом Чумаком, Ігорем Дашковичем та Віктором Карповим, які захищали Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

Остання зустріч з Романом Чумаком відбудеться о 9:00 у Храмі Івана Хрестителя, розташованому за адресою: вул. Галицька, 61, у місті Винники.

Церемонія похорону Романа Чумака, Олександра Безуглого та Ігоря Дашковича стартує о 11:00 в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, що розташований на вулиці Театральній, 11. Після цього, приблизно о 11:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок.

Романа Чумака поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв, а Олександра Безуглого - на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів 34‑В.

У селі Рясне-Руське відбудеться прощання з Ігорем Дашковичем. У програмі: о 12:00 — зустріч на центральній алеї громади, о 12:30 — в родинному домі (вулиця Садова, 10), а о 13:30 — в Храмі Святого Великомученика Дмитрія. Захисника поховають на місцевому кладовищі.

Прощання з Віктором Карповим розпочнеться о 13:00 в ритуальній залі на вул. Пекарській, 52. Поховають воїна на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів 34‑В.

Навчався у середній загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 55 м. Львова. Згодом здобув освіту газозварювальника у Державному професійно-технічному навчальному закладі "Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва".

Виконував строкову військову службу в Національній гвардії України. Потім працював водієм-далекобійником, займаючись міжнародними вантажними перевезеннями.

За розповідями близьких, Олександр мав пристрасть до риболовлі, приготування страв, мандрівок в гори та відпочинку на свіжому повітрі. Він вирізнявся щедрістю, мав веселий характер, завжди був у колі друзів, активним та турботливим.

З моменту початку широкомасштабного вторгнення російських військ він вирішив стати на захист своєї країни. У складі 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна "Червона калина" Національної гвардії України, він активно боровся за збереження територіальної цілісності та суверенітету України на Донеччині та Запоріжжі.

Нагороджений медаллю "Ветеран війни".

У Олександра Безуглого залишилися дружина, син та донька.

Роман Чумак (03.05.1979 - 09.02.2024) народився в Полонному, розташованому в Хмельницькій області.

Моя освіта розпочалася в Сколівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2, названому на честь Стефанії Вітрук, який знаходиться під управлінням Сколівської міської ради. Після цього я продовжив навчання у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 31 у Львові. Подальші кроки моєї освіти привели мене до Національної академії Державної прикордонної служби України, де я здобув спеціальність "інженерна механіка", а також до Міжрегіональної Академії управління персоналом, де вивчав "правознавство".

Проходив службу в Державній прикордонній службі України.

За свідченнями близьких, Роман мав пристрасть до музики, обожнював природу і собак, а також активно займався бігом. Він вирізнявся своєю спокійною та збалансованою натурою, був добродушним і чесним, завжди намагався підтримати тих, хто потребував допомоги.

Був учасником АТО.

З моменту початку широкомасштабного вторгнення російських військ він став на захист своєї країни. Відстоював територіальну цілісність та суверенітет України в Донецькому та Чернігівському регіонах, входячи до складу 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України.

У Романа Чумака залишилися мати, дружина, дві доньки та син.

Ігор Дашкович (23 лютого 1992 - 13 серпня 2024) народився в селі Рясне-Руське, розташованому в Львівській області.

Навчався у Рясне-Руському ліцеї Львівської міської ради. Згодом здобув освіту механіка у Львівському фаховому коледжі харчової і переробної промисловості.

Мав досвід роботи в будівельній індустрії на комерційних підприємствах.

За словами близьких, Ігор вирізнявся відвагою та сміливістю, був добрим і відкритим у спілкуванні. Його життєрадісність і готовність прийти на допомогу завжди вражали оточуючих. Він мав пристрасть до природи, захоплювався риболовлею та збиранням грибів.

У 2024 році я вирішив стати на захист своєї країни від агресії російських загарбників. Відстоював територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому фронті, входячи до складу 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

У Ігоря Дашковича залишилися дружина, дві доньки, батьки, брат, бабуся, дядько та родичі.

Я отримав середню освіту в загальноосвітній школі № 68 у Львові. Пізніше, здобув спеціальність офіціанта-бармена в "Львівському професійному коледжі ресторанного бізнесу", який спеціалізується на професійній підготовці.

Мав досвід роботи меблярем у приватних компаніях.

Згідно з розповідями близьких, Віктор мав пристрасть до риболовлі, обожнював проводити час на свіжому повітрі та любив тварин. Його захоплювала всесвітня історія, він був дуже комунікабельним і завжди знаходив спільну мову з оточуючими. Віктор вирізнявся своєю добротою, щирістю та позитивним ставленням до життя; він був справжнім лідером і дбайливим батьком у своїй родині.

З початком широкомасштабного вторгнення російських військ він став на захист своєї країни. Боровся за територіальну цілісність та незалежність України на Донецькому і Херсонському напрямках, входячи до складу 38-ї окремої бригади морської піхоти, названої на честь гетьмана Петра Сагайдачного, що є частиною Військово-морських сил Збройних Сил України.

Нагороджений президентською відзнакою "За оборону України", медаллю від Міністра оборони "Захиснику України" та "Хрестом Військово-Морських Сил", а також відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України — "Хрестом Військової честі".

У Віктора Карпова залишилися дружина, сестра, батько та племінник.